субота, 21 січня 2017 р.



    Ранок: « Святий Миколай у лісових звірят»
Старша група
Вихователь: Кучма М. В.

Вихователь:
Святий Миколай за свою добродійну любов і щедре милосердя вічно живе в серцях людей. А його любов символічно оживає в дні його святкування по цілому світі, коли він обдаровує дітей дарунками. Для всіх він став символом щирої любові до ближнього.
Що ми знаємо з його життя? Миколай жив у Мирах, у Лівії. Народився він у багатій сім'ї, ріс дуже доброю і чуйною людиною. По смерті батьків став спадкоємцем великого багатства, яке повністю віддав бідним і калікам. Як щедрий Бог з небес, він часто заходив до багатодітних чи хворих людей і обдаровував їх чим міг. Після смерті його визнано святим. І от з того часу кожен рік у день святого Миколая, 19 грудня, ми відзначаємо це улюблене свято. З цієї нагоди ми зібрались сьогодні.
1 дитина:
У нас тепер зима лютує,
Землю снігом засипає,
Та щорік у цю пору
До нас Святий Миколай вирушає.
2 дитина:
Він сідає в срібні сани,
Три коники везуть бистрі,
Ангел-візник поганяє,
Ясним світлом місяченько
Їм дороги освітляє.
3 дитина:
І зіроньки – чудо-зорі-
Теж освітлюють їм путь,
Їде в гості Миколайко,
Бо Його щорічно ждуть.
Танець зірочок       
4 дитина:
Ждуть Його у кожній хатині,
Бо несе він подарунки
І дорослому, й дитині
5 дитина:
Його з радістю чекають,
У молитвах прославляють,
В віршах, піснях величають.
Пісня «Святий Миколай»
Вихователь:
За традицією святкування діти пишуть листи Миколаю зі своїми проханнями.
(Діти встають і ведуть хоровод, тримаючи у руках листи до св. Миколая. В залі на встановленому дереві прикріплена поштова скринька.)
Поспішаймо, поспішаймо із листами,
Бо вже їде Святий з неба саночками.
Не забули ми листочки написати
Та й Святого Миколая попрохати.
(Кидають по черзі листи і промовляють.)
1 дитина:
Мені ляльку!
2 дитина:
Мені книжку!
3 дитина:
А мені із гуми мишку!
4 дитина:
А мені коня швидкого.
Ще й шабельку до нього!
5 дитина:
А мені цукерок трішки, Шоколадок і горішків, Торбу пряників медових, Круглобоких і здорових!
6 дитина:
Чи бува не забагато'.'
7 дитина: (вражено)
Та ж іде багате свято.
8 дитина:
Я собачки хочу дуже,
А цукерки – це байдуже!
Вихователь:
В дитячий садочок Миколай завжди
носить книжечки нові.
Сподіваюсь, що сьогодні
різочки нема нікому.
Ну, швиденько, швидко, діти,
Починає вже темніти!
Скоро вже приїде в гай
Наш Святитель Миколай.
Виходять діти
1 дитина:
Гей, пошлемо листочок до раю:
"Не забудь нас, Святий Миколаїв!
Не забудьте про нас, янголятка!
Вас прохають і хлопці, й дівчатка.
Завжди ми були чемні і милі,
До школи охоче ходили,
Шанували матусю і тата
Та любили сестричку і брата.
2 дитина
Ми складали долоні маленькі
І молились до божої неньки,
Тож гостей ми чекаємо з неба –
А антипка нам зовсім не треба".
Гей, пошлемо листочок до раю:
"Ми чекаєм, Святий Миколаю!
Ми чекаємо вас, янголятка!
І підпишемо: хлопці й дівчатка!"
{Декорація лісу. З-за кущів виходить Ведмідь, Вовк, Лис, Заєць.)
Вовк:
Гей, Бурмиле, чи ти чув,
Чи ти бачив, хто це був?
Ведмідь:
Бачить-бачив, чути-чув,
Але що це - не збагнув!
Лис:
До Святого Миколая
Діти тут листи вкидають.
Заєць:
І у голос розказали
Все, чого собі бажають.
Вовк:
Жаль. Ой жаль, жаль, мій любий брате,
Що не вмієм ми писати! (Замріяно)
Дуже - ах! - хотів би я
Хоч маленьке порося!
Заєць:
Ой, стидайся! У Святого
Як проситимем такого?
Краще побажай собі
Ось капустоньки хоч дві!
Ведмідь:
Ну, смішний ти, куцохвостий!
Та ж хіба коли Вовк просить?
(звертається до Вовка)
Все вовкам, а ось я
З'їв би меду горщик, два.
Лис:
Звісно, мед - це не найгірше,
Але курочку смачніше
Заїдати на обід -
Та про це просить не слід!
У Святого Миколая
Я хоч масла попрохаю.
Ведмідь:
Чути - здаля щось гуде!
Може, вже Святий іде!
(Звірі ховаються. Вбігає двоє дітей - Люба і Зіна. Люба голосно плаче.)
Зіна:
Ой, не плач! Ой, почекай!
Бачиш, ось і ліс!
Люба:
Є і скринька, Зіно мила,
Та... листочка я згубила!
(Знову плаче.)
Зіна:
Ну, не плач же, не ридай!
Та ж Святитель Миколай
Знає всі наші бажання,
Всі надії, сподівання!
Хоч листочка ти згубила,
Добрих вчинків ти зробила
Певно, більше, ніж ми всі.
Люба:
(втерла сльози, всміхнулася)
Ах ти, Зіно, язиката,
Ти забула розказати.
Скільки ти добра зробила
І не була вередлива.
Зіна:
Годі, на хвальбу не час!
Чуєш? Хтось іде до нас!
Вовк: (Виглядає з-за куща, тримаючи листа в зубах)
Я доріжкою ішов
І листок оцей знайшов.
Ведмідь:
Це ж оця панянка мила
Знехотя його згубила.
Кинь скоріш листа у скриньку,
Щоб потішити маленьку!
Вовк: (Міцно тримає листа лапою)
Ой, ні-ні! О ні! Я сам
Вже його Святому дам!
Може, стане він добріший,
Дасть м'ясця мені радніше.
Ведмідь: (прислухається)
Швидко! Вовче, кинь листок!
О, вже чую скрип санок!
Вовк (заперечує головою й лапами, обидва ховаються)
6 дитина:
У святу зимову пору
Із Божого раю-Двору
Миколайко виїжджає
Й дуже-дуже поспішає.
7 дитина:
З неба їде до землі
Там, де діточки малі.
Поміж зірок, поміж хмари
Миколайко везе дари.
8 дитина:
Тим, що Його прославляють,
Тим, які щорік чекають...
Їде в гості Миколай
У мій рідний любий край !
9 дитина:
В нас тепер зима панує,
Землю снігом засипає,
Та в цю пору до нас в гості
Миколайко поспішає...
10 дитина:
Він сідає в срібні сани,
Янгол коней поганяє...
Їде, їде Миколайко,
Бо Його земля чекає.
11 дитина:
Зіроньки та місяченько
Освітляють ясно путь.
Їде, їде Миколайко,
Де Його щорічно ждуть.
Янголятко 1:
Я маленьке янголятко,
Маю біленькі крилятка
Доброго Вам дня, малятка!
Знаю, ввечері молились,
Тата, маму поважали,
Рідну мову шанували.
Янголятко 2:
Глянь-но, тут, в кущах, неначе
Щось цей Вовк сказати хоче.
Вовк:
Ви простіть мені, що я...
Бо знайшов я тут листа
І не вкинув ще у скриньку.
(Кладе листа і тікає)
Янголятко 2:
Ах, це та маленька Люба,
Що так пильно чистить зуби.
Точно в школу вже вчащає,
Гарно віршики вивчає.
І для Люби, і для всіх
Є дарунків повний міх.
(Стукіт у двері. Входить чорт Антипко)
Антипко:
Агов! Агов! Чи пустите до хати?
Бодай погрітись... холодно...
У мене є дарунки для дітей!
Ведуча:
Справді? Що ж це за дарунки?
Антипко:
Накрутив я купу різок
На усіх нечемних діток.
Тут стане всім: дівчаткам-задавакам
І хлопцям-розбишакам.
Які не слухають ні мам. ні татусів.
Ха-ха! Хі-хі! Ха-ха! Хі-хі! Даруночки такі!
Тут самі лиш пустуни,
Я всіх їх добре знаю.
Отак! На! На!
(Дає різки дітям)
Янголятко 1:
Ось вам подарунки. Це правда, діти?
Діти:
Ні! Ні!
Антипко:
Ах, так! Ви всі нечемні діти!
І зараз всіх я буду бити!
Вихователь:
Згинь з очей, нечиста сило,
В цю ж хвилинку пропадай!
(Антипко тікає.)
Янголятко 2:
Але спершу, малята,
Обдаруєм всіх звіряток.
Щоб ні в лісі, ні у полі
Не робили шкоди злої.
Янголятко 1:
Вовкові ось тут ковбаска.
Вовчику, бери, будь ласка!
Лисові - дві круглі шинки,
Це для тебе лакоминки!
А Ведмедеві, нівроку,
Бочка меду круглобока.
Янголятко 2:
Зайчику, ближче підійди-но,
Моркви тут тобі торбина.
Вихователь:
Що ж звірят обдарували.
Свято знову засіяло.
12 дитина:
Святий, щедрий Миколай
Йде щороку в рідний край
В кожну хату, в кожен дім
І несе дарунки всім.
13 учень:
Добрим є він для людей,
Для усіх, усіх дітей!
І Його щедрота й ласка
Для нас є як справжня казка!
14 дитина:
Бо приходить він тоді,
Коли темно на землі.
Тихо-тихо в дім прийде,
Подарунки покладе.
15 дитина:
Навіть сліду не лишає,
Хоч і кожен із нас знає
Що відвідує всяк раз.
Миколайко усіх нас.
16 дитина:
Каже так мій любий дід,
Що це свято з давніх літ
В Україні вже існує,
Радість людям всім дарує
17 дитина:
То ж Його усі славімо,
В добрі, мирі всі живімо!..
О, Все щедрий Миколай,
Нам в усьому помагай!
Пісня «Ой, хто - хто Миколая любить»   
             


 


Немає коментарів:

Дописати коментар