Дошкільнята та "НУШИКИ": вересня 2020

понеділок, 28 вересня 2020 р.

Як їжачок готувався до зими

Психогімнастика (Марія КУЧМА)

Хлопчик хотів приголубити сніжинку

(Хлопчик і сніжинка)
В. Сухомлинський

З неба летіла додолу сніжинка. - руки вгорі, погойдуються, повільно опускаються

Вона була легка, ніжна, прозора, мов пушинка. – Дують на долоньки

І красива, мов зірка.

На землі стояв хлопчик.

Він бачив, як падає сніжинка, і думав: «Ось вона впаде комусь під ноги, і її затопчуть». – легенько тупочуть ніжками

Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати. – похитують пальчиком

Хлопчик простягнув долоню. – простягують долоню

Він захотів приголубити сніжинку. – дві долоньки прикладають до серця

А вона впала на добру, теплу його руку й розтала. – розводять руками

Хлопчик із жалем дивиться на долоню. А там блищить крапелька, мов сльозинка – закривають руками личко

РУХЛИВА ГРА ( Марія КУЧМА)

Пташина комора

Ранньої осені у степу не вщухав пташиний щебет. Пташки зліталися на вижате поле, дзьобали зерно. На узліссі стояла Горобина. На ній доспіли червоні грона. Стоїть вона та й дивується, чого до неї пташки не летять. Летів Дрізд, Горобина й питає:

— Дрозде, чого ти не хочеш покуштувати ягід моїх?

— Зачекай, Горобинко, ягоди твої пригодяться у найскрутнішу годину. На твоїх гілках — наша пташина комора.

Випав сніг. Білим килимом покрив поля. Позамітав траву. Удень і вночі співає свою журливу пісню холодний вітер.

Ранесенько прокинулась Горобина від пташиного щебету. Бачить— прилетіли до неї дрозди і дятли.

— Ось тепер і пташина комора нам знадобилась, — защебетав Дрізд. — Пригощай нас, Горобинко, ягодами своїми

Вихователь: Осінь по полях блукала

Пташок зерном годувала

На узліссі при долині

Фарбувала горобину

( Діти пташки «літають» і клюють зернятка навколо горобини)

Вихователь: Горобина красувалась

Горобина дивувалась