РУХЛИВА ГРА ( Марія КУЧМА)

Пташина комора

Ранньої осені у степу не вщухав пташиний щебет. Пташки зліталися на вижате поле, дзьобали зерно. На узліссі стояла Горобина. На ній доспіли червоні грона. Стоїть вона та й дивується, чого до неї пташки не летять. Летів Дрізд, Горобина й питає:

—  Дрозде, чого ти не хочеш покуштувати ягід моїх?

—  Зачекай, Горобинко, ягоди твої пригодяться у найскрутнішу го­дину. На твоїх гілках — наша пташина комора.

Випав сніг. Білим килимом покрив поля. Позамітав траву. Удень і вночі співає свою журливу пісню холодний вітер.

Ранесенько прокинулась Горобина від пташиного щебету. Бачить— прилетіли до неї дрозди і дятли.

—            Ось тепер і пташина комора нам знадобилась, — защебетав Дрізд. — Пригощай нас, Горобинко, ягодами своїми

 

Вихователь: Осінь по полях блукала

                        Пташок зерном годувала

                        На  узліссі при долині

                        Фарбувала горобину

( Діти пташки «літають» і клюють зернятка навколо горобини)

Вихователь: Горобина красувалась

                        Горобина дивувалась

Горобина:  Дрозде , дрозде

                     Чом летиш?

                     Чом не хочеш скуштувати,

                     Ягід ти моїх?

Дрізд:   Не хвилюйся горобино

               Ягідки скуштуємо

               У скрутну хвилину!

Вихователь: Випав , випав білий сніг.

                       Став усе він замітати.

                      Скрутно стало вже пташкам

                      Їжі не дістати.

( Пташки гуртуються у купку)

  Дятел: Ось тепер уже і нам

               Нікуди діватись

              Летимо до Горобинки

              Будем пригощатись!

( Діти пташки летять  по колу навколо горобинки, береться за руки, сходяться До горобинки та знову розходяться і «летять по колу»