Десять заповідей батькам

З
перших днів появи дитини на світ сім’я покликана готувати її до життя та
практичної діяльності, у домашніх умовах забезпечити розумну організацію її
життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного
досвіду поведінки й діяльності.
Стосунки батьків між собою, їх взаємини з дітьми,
внутрішньосімейна атмосфера загалом – все це незмінна практична школа
батьківства й материнства. Добра ця школа – і виховання буде добрим; якщо ж
нервова і тривожна, то діти зростають нервові, тривожні чи байдужі, егоїстичні,
морально й духовно глухі. Звичайно, вплив батьків на дітей завжди
індивідуальний, і вони мають більше можливостей враховувати вікові та
особистісні особливості дитини.
і пора лягати спати, а в дитячій кімнаті знову розгардіяш. Знайома ситуація, чи не правда? Звичайно, мамі і татові простіше простого вкласти чадо і самим розібрати завали іграшок, проте з точки зору психології виховання такі дії будуть докорінно неправильним.
Для дітей рольові ігри – це процес навчання, що здійснюється за допомогою ігор. Ці веселі й кумедні заняття можуть стати ключовим компонентом розвитку дитини.
Інформаційна епоха диктує свої
закони і висуває свої вимоги. ЗМІ
супроводжують життя не тільки дорослих, а й дітей. Телевізор, комп’ютер, відео
давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування. У
багатьох сім’ях, щойно дитина навчиться сидіти, її саджають перед екраном, що
заміняє живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині колискові, татові
потішки.
Сім'я для дитини - це і середовище проживання та виховне середовище. Саме в сім'ї дитина вчиться спілкуватися, з допомогою слів виражати свої потреби. Мова батьків, і всіх оточуючих малюка, відіграє першорядне значення в розвитку всієї системи мови дитини. Тому для створення сприятливого грунту для розвитку своєї дитини кожному з батьків необхідно стежити за своєю мовою, а так само прищеплювати інтерес до мовних ігор, читання, рассказыванию, розглядання картин, ілюстрацій своїм дітям. 
Запитання виникають у дитячій голові майже миттєво. Батьки ледь устигають «переварити» інформацію й щось відповісти невгамовному малюкові, як відразу чують інше, не менш хитромудре запитання. Вік «чомучки» у кожного малюка свій, але всі мами й тата практично однаково реагують на дитячі провокації. Вони розгублені й навіть можуть бути роздратовані. Деякі батьки всерйоз думають, що малюк намагається їх розлютити, ставлячи такі запитання, що заганяють їх у глухий кут. Насправді, непросто дитячою мовою пояснити, чому буває блискавка, чому кров червоного кольору, а в темній кімнаті не видно чорної кішки. Але навіть якщо дитина ставить запитання, але неуважно слухає відповідь, то це не означає, що їй не цікаво. Дитина поступово пізнає навколишній світ, намагаючись узгодити свої уявлення з новими враженнями й знаннями. Цей вік можна назвати «епохою великих відкриттів».
Питання про те, чи можливо виховання без покарання, актуальне і для майбутніх батьків, і для тих матусь і татусів, які намагаються знайти компромісні рішення, заспокоюючи власних примхливих і неслухняних дітей. При всій складності відповідь криється в самому формулюванні питання.
Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ