Поради: "Батьківська єдність —

важливий закон виховання"

Досить поширеним явищем у сімейному житті є намагання деяких батьків завоювати дешевий
авторитет у дітей за допомогою таких прийомів, як запобігання, своєрідний підкуп, показ своєї доброти тощо. Батьківський розрахунок тут доволі простий: дитина побачить, як її люблю, і любитиме мене. При цьому батьки не враховують того факту, що дитяча проникливість сильніша за проникливість дорослої людини. Для дитини дорослий — перспектива її життя і розвитку, її майбутнє. Саме тому діти досить уважно вивчають дорослих, у першу чергу власних батьків, вибираючи для наслідування привабливі для них риси, характеру, манери, норми поведінки. На певній стадії розвитку, як правило, помічає згадану фальш і нещирість у поведінці батька чи матері. Наслідком цього стає, по-перше, втрата авторитету батьків у дітей, втрата поваги до батьків і, по-друге, формування таких негативних рис, як лицемірство, брехливість, нещирість.

Ще гірше, коли батько або мати розпочинають своєрідне змагання в зовнішньому прояві любові до дітей. Запитання «Кого ти більше любиш — маму чи тата?» не таке вже й абстрактне в практиці сімейного виховання, особливо якщо воно підкріпляється відповідними діями з боку батьків. Нерідко в сім’ях виникає своєрідне змагання між батьком і матір’ю у проявах «любові до дітей».

Подібні явища можуть мати місце в сім’ях, де батьки живуть між собою в злагоді. Але такий стиль виховання веде до негативних результатів. Зокрема, вказана змагальність батьків у прояві любові до дітей тягне за собою такі небажані наслідки: за наявності в сім’ї двох або більше дітей відбувається своєрідний поділ сфер впливу батька і матері на них, з’являються улюбленці й обділені любов’ю, між дітьми може виникнути відчуженість або навіть ворожнеча. Якщо дитина в сім’ї — одна, то в подібній ситуації, зваживши всі «за» і «проти», вона віддає перевагу комусь одному з батьків, відсунувши на другий план іншого. Своєму кумирові дитина даруватиме увагу і ласку, любов і повагу, вдячність і доброзичливість. Інший з батьків буде обійдений дитячою увагою. Такий стан веде до розладу між батьками, а дитина росте нещирою, користуючись конкуруючою батьківською любов’ю.

Безперечно, люди різняться між собою не лише тим, як вони люблять, але й тим, як вони виявляють це почуття. Такі риси, як біологічна прив’язаність, чутливість і доброзичливість, є суто індивідуальними. Досягти їх єдності, однаковості вияву практично неможливо. Поєднати прояв любові й батьківської спільності можна завдяки турботі про дитину, повазі до неї.

Батьки домовляються між собою, як чинити в кожному випадку, важливому для виховання, наприклад: як готувати дитину до школи, які закріпити за нею доручення вдома, як організувати читання, заняття спортом тощо. Якщо ж виникли протиріччя, то дитина має почути не ваші взаємні звинувачення і засудження, а аргументи з обох боків.