неділя, 19 березня 2017 р.



Значення родинних традицій у вихованні дитини

З перших днів появи дитини на світ сім’я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, у домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності.
Сім’я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління.
Сімейні традиції — один з основних засобів виховання, тому що перш ніж потрапити до школи (яслів, іншого колективу), дитина пізнає себе й ідентифікує в родині. Традиції декількох поколінь дозволяють дитині усвідомити свій зв’язок з бабусями, дідусями, загальними предками, дозволяють дитині пишатися своєю родиною. На жаль, у наш складний час, коли зруйновано багато родин, багато родичів втратили зв’язок, шанувати сімейні традиції стало дуже складно. Тим сильнішою є потреба виробити власні традиції, що допомагають родині частіше збиратися разом для того, щоб люди, які живуть під одним дахом, почувалися дійсно родиною. Тут постає питання про те, які традиції, що виробляються в родині, найбільш значимі. Непогано, якщо в родині склалася традиція проводити кожне літо в подорожі, — це розширює коло знайомств, допомагає дитині довідатися і побачити світ, навчає його спілкування. На жаль, далеко не всі можуть собі це дозволити. Але, зрозуміло, це не означає, що потрібно відмовлятися від дотримання якихось загальних правил. Традицією можуть стати і незвичайні зустрічі нового року чи дня народження, спільні поїздки за місто, навіть суботні обіди, — коли діти знають, що в цей день і в цей час їх у родині дуже чекають. Такі традиції сприяють зближенню, ідентифікації себе як члена родини, здатні підняти самооцінку дитини, коли вона усвідомлює, що вдома її не тільки годують, що це місце, де можна поділитися своїми переживаннями, новими враженнями. Усе це позначиться на формуванні особистості дитини, сприятиме її гармонічному розвитку.
Відродження втрачених сімейних цінностей сприятиме відродженню суспільства, тому що, маючи родину, людина має надійний тил, у неї виникає нагальна потреба піклуватися про свою родину, своїх дітей, а для цього необхідно працювати. Але людині потрібно відчувати свою необхідність не тільки в родині, а ще й одержати визнання своїх заслуг у суспільстві. Щоб досягти цього, держава має піклуватися про своїх громадян, причому піклуватися відчутно, а не декларативно, тому що голодна людина не слухатиме закликів до цивільної совісті з екрана телевізора, адже щодня бачить зовсім інше.



Немає коментарів:

Дописати коментар