субота, 11 березня 2017 р.


Софія Майданська

За тиждень  - Великдень

Хтось легенько вдарив мене по плечу - озираюся:
- Шутка б'є, не я б'ю -
за тиждень Великдень!
Верба б'є, не я б'ю -
за тиждень Великдень!

Переді мною маленький хлопчик тримає в руках тонку вербицю з пухнастими котиками, притрушеними пилком.
- Хто ти?


- Я весняний Вістунець, прийшов сповістити, щоб увесь хрещений люд готувався до найкращого свята весни, до Великодня.- А чого мене б'єш?- Хіба це я? Це свячена вербиця. Сьогодні її день. Сьогодні Вербна неділя. Навесні, як тільки пригріє сонечко, верба першою прокидається. Її пухнасті котики будять усіх до роботи: «Вставай,вставай! Надійшов Білий тиждень! - гукають вони. - Час веснувати! Час орати і сіяти!»
То ж і ти не зволікай,
бо:

Верба б'є, не я б'ю -
за тиждень Великдень!


І хлопчик Вістунець знову легенько вдарив мене свяченою вербичкою.




* Шутка - так на Буковині і в Галичині називають вербові котики.

* Білий, або чистий, тиждень - останній тиждень перед Великоднем.
***
Свячену лозу дуже шанують і закладають у хаті за ікони.
Батьки «били» своїх дітей вербовими гілочками, щоб вони були слухняними, чемними й здоровими.
Як уперше навесні виганяють худобу на пасовисько, то обов'язково б'ють її свяченою вербою, «щоб нечисть не чіплялася до тварин».

Немає коментарів:

Дописати коментар