Як їжачок готувався до зими

 Психогімнастика (Марія КУЧМА)

Хлопчик хотів приголубити сніжинку

(Хлопчик і сніжинка)
В. Сухомлинський

 

З неба летіла додолу сніжинка. -  руки вгорі, погойдуються, повільно опускаються

Вона була легка, ніжна, прозора, мов пушинка. – Дують на долоньки

І красива, мов зірка.

На землі стояв хлопчик.

Він бачив, як падає сніжинка, і думав: «Ось вона впаде комусь під ноги, і її затопчуть». – легенько тупочуть ніжками

Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати. – похитують пальчиком

Хлопчик простягнув долоню. – простягують долоню

 Він захотів приголубити сніжинку. – дві долоньки прикладають до серця

А вона впала на добру, теплу його руку й розтала. – розводять руками

 Хлопчик із жалем дивиться на долоню. А там блищить крапелька, мов сльозинка – закривають руками личко

 

РУХЛИВА ГРА ( Марія КУЧМА)

Пташина комора

Ранньої осені у степу не вщухав пташиний щебет. Пташки зліталися на вижате поле, дзьобали зерно. На узліссі стояла Горобина. На ній доспіли червоні грона. Стоїть вона та й дивується, чого до неї пташки не летять. Летів Дрізд, Горобина й питає:

—  Дрозде, чого ти не хочеш покуштувати ягід моїх?

—  Зачекай, Горобинко, ягоди твої пригодяться у найскрутнішу го­дину. На твоїх гілках — наша пташина комора.

Випав сніг. Білим килимом покрив поля. Позамітав траву. Удень і вночі співає свою журливу пісню холодний вітер.

Ранесенько прокинулась Горобина від пташиного щебету. Бачить— прилетіли до неї дрозди і дятли.

—            Ось тепер і пташина комора нам знадобилась, — защебетав Дрізд. — Пригощай нас, Горобинко, ягодами своїми

 

Вихователь: Осінь по полях блукала

                        Пташок зерном годувала

                        На  узліссі при долині

                        Фарбувала горобину

( Діти пташки «літають» і клюють зернятка навколо горобини)

Вихователь: Горобина красувалась

                        Горобина дивувалась

Горобина:  Дрозде , дрозде

                     Чом летиш?

                     Чом не хочеш скуштувати,

                     Ягід ти моїх?

Дрізд:   Не хвилюйся горобино

               Ягідки скуштуємо

               У скрутну хвилину!

Вихователь: Випав , випав білий сніг.

                       Став усе він замітати.

                      Скрутно стало вже пташкам

                      Їжі не дістати.

( Пташки гуртуються у купку)

  Дятел: Ось тепер уже і нам

               Нікуди діватись

              Летимо до Горобинки

              Будем пригощатись!

( Діти пташки летять  по колу навколо горобинки, береться за руки, сходяться До горобинки та знову розходяться і «летять по колу»

 

 

А я дзвонила, кажу :"Сину,

іди додому..бо там гинуть...."

А він:"Неправда...тут все мирно..."

Мені від того було дивно.....

І я його чекала...так чекала....

він вернеться..я вірила..я знала....

І він приїхав не колись..а нині....

виходжу я...дивлюсь ..

моє дитя у домовині...

 

Професії

 

ПРОФЕСІЇ 

 

ПРОФЕСІЇ

 

ПРОФЕСІЯ