Коли дитина ставить багато запитань.....

       Запитання виникають у дитячій голові майже миттєво. Батьки ледь устигають «переварити» інформацію й щось відповісти невгамовному малюкові, як відразу чують інше, не менш хитромудре запитання. Вік «чомучки» у кожного малюка свій, але всі мами й тата практично однаково реагують на дитячі провокації. Вони розгублені й навіть можуть бути роздратовані. Деякі батьки всерйоз думають, що малюк намагається їх розлютити, ставлячи такі запитання, що заганяють їх у глухий кут. Насправді, непросто дитячою мовою пояснити, чому буває блискавка, чому кров червоного кольору, а в темній кімнаті не видно чорної кішки. Але навіть якщо дитина ставить запитання, але неуважно слухає відповідь, то це не означає, що їй не цікаво.  Дитина поступово пізнає навколишній світ, намагаючись узгодити свої уявлення з новими враженнями й знаннями. Цей вік можна назвати «епохою великих відкриттів».
І якщо дорослий лінується відповісти на дитяче запитання, відмахується від малюка як від настирливої мухи, існує небезпека втратити дитячу допитливість, що є двигуном розвитку.
Старший дошкільник - це маленький фантазер, невтомний дослідник, філософ, постійно пізнає непізнане. Ми, дорослі, оточуючі наших «фантазерів», повинні підтримувати процес побудови гіпотез та пошуку їх докази, стимулювати інтереси наших дітей.
Дитини старшого дошкільного віку, у якого розвинений пізнавальний інтерес, характеризують бажання ставити питання і здатність знаходити відповіді на них. Такий дитина схильна до експериментування, до активної пошукової діяльності. Він може тривало зосереджуватися на цікавій для його проблемі: вивчати життя мурашника - експериментувати - які предмети плавають, а які тонуть - придумувати нові конструкції. При засвоєнні нових знань він задає дорослому багато питань, намагається самостійно знайти зв'язок з особистим досвідом, висловлює оригінальні здогадки, припущення, іншими словами, проявляє творче ставлення до об'єкта і процесу пізнання.
Таким чином, показником інтересу дитини служать його питання і судження. Завдяки питань дитина осягає світ навколо себе.
Причини виникнення дитячих запитань
Період питань у дошкільника служить виразом змін у взаєминах між мисленням і мовленням, між його практичної та інтелектуальної діяльністю. У процесі спільної діяльності з дорослим у дошкільника з'являється ряд завдань, які він намагається вирішити як самостійно, так і за допомогою дорослих. Мова активно включається в процес вирішення цих завдань, випереджаючи дію. Старший дошкільник підходить до вирішення проблеми вже у внутрішньому плані, висуваючи готове словесне рішення без звернення до практичних дій. На цій основі виникають дитячі питання.
У дошкільному віці значно розширюються межі пізнання. Дитина все частіше зустрічається з новими непізнаними, незрозумілими для нього об'єктами навколишнього світу. Можна назвати такі причини виникнення питань у дітей:
По-перше, дошкільник намагається знайти «новому» місце серед раніше засвоєних знань, підібрати відповідну ухвалу.
По-друге, питання з'являються, коли виникає протиріччя між минулим досвідом дитини і тим, що він бачить і впізнає.
По-третє, дошкільник ставить питання і тоді, коли хоче переконатися в правильності свого висновку (це категорія запитань-гіпотез).
Таким чином, за допомогою питань діти прагнуть пізнати те, що їм ще не відомо і не зовсім зрозуміло. Питання носять пізнавальний характер і свідчать про розвиток допитливості, прагненні пізнати навколишній світ.
Роль дорослого у виникненні дитячих запитань
Однією з головних умов розвитку здатності задавати питання є позиція дорослого. Він вчить дитину бачити і формулювати проблему - ставити питання і відображати результати пізнання. Звідси значущим є ставлення дорослого до спонтанних дитячим питань. Дорослий повинен надати дитині можливість самостійного пошуку відповідей, що надалі навчить його думати, міркувати, робити спроби вирішити виникле питання. Зайнявши таку позицію, дорослий відкриває шлях до формування самостійності і критичності дитячої думки.
У той же час він повинен постійно спонукати дітей «питати». Роль дорослого в цьому процесі зводиться до того, щоб створювати спеціальні об'єкти або ситуації, що стимулюють інтелектуальну активність дитини і вміння ставити запитання.
На всі питання дітей треба відповідати точно і доступно. Більше того, потрібно похвалити за хороше запитання, за бажання дізнатися. Але ще краще, якщо дорослий буде, з розумінням ставлячись до незнання дитини, спонукати його самостійно знаходити відповіді на питання в словниках, довідниках, книгах, енциклопедіях.
Дорослим необхідно пам'ятати ще про один істотному моменті: вони повинні навчити дошкільника не тільки ставити запитання, а й формулювати питання так, щоб вони провокували до відповіді і розумової діяльності.
Щоб діти не боялися ставити питання, треба переконати їх у тому, що не знати щось не соромно. Соромно не дізнатися, якщо можна це зробити. Треба переконати дітей, що задавати питання - це корисно: «Ти більше будеш знати, коли знайдеш відповіді». Необхідно заохочувати дітей, які задають питання: «Молодець, ти задав хороший питання, значить, ти стежиш за ходом думки, думаєш». І хвалити дитину не тільки за хороші відповіді, але і за хороші питання: «Хто нічого не питає, той нічому не навчиться. Хочеш бути розумним - навчися ставити запитання ».
Дорослий не повинен сміятися над дитиною, задати слабкий питання. Потрібно пам'ятати, що він має право на помилку. Тому краще вчити дітей ставити уточнюючі питання, які допоможуть їм розібратися у виниклій проблемі.
Відповіді дітей на питання
Можна виділити кілька причин того, чому дошкільнята не відповідають на запитання або відповідають погано:
Не знають відповіді і бояться це показати.
Знають, але бояться помилитися - не знають, з чого почати відповідь - довго думають, а дорослий цього не хоче ні розуміти, ні приймати.
Дитині абсолютно нецікавий питання.
Основний підхід в навчанні дітей вмінню відповідати на питання полягає у створенні доброзичливою, розкутою обстановки, яка дає дитині абсолютну впевненість, що над ним не будуть сміятися