Перше заняття
« Україна - єдина країна»
Вихователь:Перше наше слово
З нами повсякчас.
Мати, Україно,
Ти одна у нас.
Ниви і діброви,
І садів окрас
Рідна мати, Батьківщино,
Ти ж одна у нас.
Хай же мир і дружба,
Поєднає всіх
І дзвенить дитячий
Безтурботний сміх.
Нам зоріє доля
Світла і ясна.
Рідна мати Батьківщино
Ти ж у нас одна.Ти ж у нас одна.
Про яку святиню говориться у вірші? (Про Україну.)
Вихователь:Одна Батьківщина і двох не буває.
Місця, де родилися, завждисвяті.
Хто ріднуоселю свою забуває,
Той долі не знайденіколи в житті.
Чи можна забути малому ту пісню,
Що матиспівала, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
Тут мамина піснялунає і нині,
Їїпідхопили поля і гаї,
Їївечорами по всійУкраїні
Співають, співають в садах солов’ї.
І я припадаю донеї устами
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідноїмови, без пісні, без мами
Збідніє,збідніє земля назавжди.
Кожналюдинанайбільше любить той край, де народилась і
живе. Коженпишаєтьсясвоєюрідною країною
А у якій країни живемо ми?
Руслан: Все ,що рідне хай нам буде
Найдорожче і святе
Рідна віра,рідна мова
Рідний край наш над усе.
– Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися.
Столиця України – Київ. Широкі i чарiвнi простори, прекрасні села i міста. Могутньо котить до Чорного моря сиві хвилі найбільша річка України – Днiпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, ліси. Золотистим морем розливаєтьс безкраїми нивами жито-пшениця.
– Погляньте на карту України. На нiй позначено кордони української
землi. На півдні нашу державу омиваютьтеплі моря – Чорне й Азовське, є в нас чудові гори. Простір землі, заселений українським народом великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючищодня по 30 км. Наша держава – Україна, суверенна і незалежна, демократична і правова.
Що ж означає вислів «Україна – суверенна держава»? (Вона має право самостійно, без втручанняінших держав вирішувативсі свої внутрішні та зовнішнісправи.)
А ще Україна – демократична. Це означає, що влада в ній належить народові. Тільки народ може змінювати її основи – конституційний лад.
Як і кожна суверенна держава ми маємо за якими впізнають нашу державу. Це і гімн і прапор і герб.
Прапор
Прапор – це державний символ,
Він є в кожної держави.
Це для всіх – ознакасили,
Це для всіх – ознакаслави.
Синьо-жовтий прапор маєм:
Синє – небо, жовте–жито.
Прапор свійоберігаєм,
Він святиня, знаютьдіти.
Прапор свійздіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині.
З ним навіки є народом.
Українським в Україні.
А які кольори присутні у нашому прапорі?
Що означає синій колір?
А що жовтий?
Ще одним символом України є герб.
Наш герб – тризуб.
Це воля, слава й сила.
Наш герб – тризуб.
Недоля нас косила.
Та ми зросли, ми є,
Ми завжди будем,
Добро і піснюнесемо ми людям.
А хто з вас знає яким є герб України?
Пісня, за якою українську державу впізнають серед інших держав це гімн України « Ще не вмерла Україна» написаний на слова Павла Чубинського муз. Михайла Вербицького.
Гімн
Слова палкі, мелодія врочиста…
Державний Гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста –
Це клич один з мільйонів голосів.
Це наша клятва, заповідь священна.
Хайчуютьдрузі й вороги,
Що Українавічна, незнищенна,
Від неїяснесвітлонавкруги.
(ЗвучитьДержавнийГімн України.)
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
На світі багато чудовихкраїн,
Мен інаймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Ти з давніхвіківнепокірнабула
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося – її здобула
Звитяжна моя Україна.
На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.
В садах і дібровах ввечірн ічаси
Чарує нас пісня дзвінкасолов’їна,
Пісенна моя Україна.
Теперзновуне легкоживетьсятобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкійборотьбі
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, над плесами вод,
Будь вдружбі і праціміцна та єдина.
Хай буде щасливимтвійвільний народ,
Прекрасна моя Україно!
– Подивіться, будь ласка, у вікно: шепоче замріяний вітер слова
Кохання річці синьоокій, а день стоїть у шелестах золота та яскравих кольорах осінніх квітів. Обнялися голубе небо і пожовкле колоссябезкраї хстепів. Такою ми бачимо під вересневим сонцем нашу неньку –Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатнихоб’єднатися на Майдані, здобути волю, виборотисправедливість. Ми заявили про себе, як про великунацію, гідну
зайнятидостойнемісце у світовійспільноті.
Трагічніподії в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожатьта не залишаютьбайдужимижодногогромадянинакраїни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролисяучасникиЄвромайдану і зарадичогопожертвуваласвоїмжиттям «Небесна сотня» І основна наша мета на даний момент –це зберегти єдність і цілісність держави . Бо тільки разом ми велика сила, ми мужній і сміливий народ якого ніхто не здолає.
Пісня « Розкажу про Україну»
І живуть у у цьому краї прекрасні люди- українці
Хто ти хлопчику маленький?
Денис: Син я України –неньки!
Українцем я зовуся
Й тою назвою горджуся!
Хто ти дівчинко маленька?
Лучка І: Я дитина українська
Вкраїнського роду
Україна,то назва
Славного народу.
Хто ти дівчинко маленька?
Мальована Ю : Знаю, бо казала
Мені моя ненька
Що я українка
Правдива маленька.
Хто ти дівчинко маленька?
Леся: Ой вдягнуся у неділю
У вишивану сорочку
У червону спідничину
І коралі на шнурочку.
Заплету я свої коси
І візьму віночок з рути
Ще квітками заквітчаюсь
Чи від мене кращій бути.
А на ноги чоботята
Червоненькі, сап`янові.
Я маленька українка
Будьте всі мені здорові.
Іра: Ми всі діти українські
Український славний рід
Дбаймо, щоб про нас маленьких
Слава йшла на цілий світ.
Пісня:Дівчина україночка»
А по чім тебе впізнаю?
По вкраїнському звичаю
В мене вдача щира й сміла
І відвага духа й тіла
І душа в мене здорова
Українська в мене мова.
А скажи де край твій рідний?
Там де неба круг погідний
Волочій :Там де сонце сяє ясне
На вкраїнські діти красні.
Ільчишин:Де лани, степи безкраї
Де орел буйний літає
Єдинак Ю : Де Карпат вершки високі
Де потоків дна глибокі
Де Дністер і хвилі Прута
Де Дніпро старий Славута
Грушевська:Де високії могили
Що в них голови зложили
Юні хлопці в лютім бою
За Вкраїну любу свою
Як поможеш свому люду?
Мар`ян:
Пильно все учити буду
Щоб свої мене учили
А чужу щоби цінили
Щоб про мій народ питали
Україну шанували.
Григорчик:Чи у праці чи в забаві
Все послужу рідній справі.
Саша: Ні маєтку ані труду
Жалувати я не буду
Щоб народові Вкраїни
помогативстать з руїни.
Вихователь: Так діти наша Україна красива і велика
28 областей входять до її кладу . Я хочу щоб ви кожен взяли частинку України і склали великий пазл. Обєднали нашу Україну у єдину країну.
Алінка Криса: Господа будем благати
Щоб нам дав добра діждати.
Коля: І як мені України
Щиро не любити
Мине вчили по Вкраїнськи
Господа молити.
Олексій: За свій рідний край і нарід
Господа молю
Зішли, божеУкраїні
Щастя й долю.
Вероніка: Знаю,Україна
Серцю мому мила
Я по-укаїнськи
Молитися вчила
Софійка: Ось мою молитву
Прийми, отче Боже
Нехай Україні
Вона допоможе
Тихо плаче Україна
Сльозами і кровю
Кат будує своє завтра
На горі людському
Гірко плаче Україна
Пліче кожна мати
Та що сина відпустила
Волю здобувати.
Україна: О.Р.
Я досі тихенько сиділа й мовчала,
Жила я в пітьмі, за сталевим замком,
А тепер пожинайте плоди, я повстала,
І сипляться ваші слова, мов піском.
Я більше не буду терпіти знущання,
Я довго боролась за вільні краї.
Я лиш помахаю вам на прощання,
Я хочу очистить свої ручаї.
Я більше не хочу братерської крові,
Яку не жалкуючи ви розливали.
І більше не втримаю я оборони,
Коли ви Вкраїну свою полишали.
Я вистою, тільки коли зберетесь,
Всі разом, сім’єю, ви в лиху годину.
І свічку запалить у церкві отець,
І всі ми помолимось за Україну.
Молитва Отче Наш
Вихователь:Знай синочку, доню знай:
Наша Україна -
То чарівний милий край
Золота країна
Рідну землю прабатьки
Захищали кров`ю
Тож любіть її завжди
Вірною любов`ю
Виростайте і живіть
Для добра для слави
Як святиню бережіть
Символи держави
В них історія століть
Небо, степ широкий
Золотий тризуб любіть
Прапор синьоокий.
Є люди свічки-
Згоряють, відходять в небуття.
Є люди як зірки-
Горять і світять все життя.
Та ні, це не зірки, холодні, мертві,
Вони-сонця, засвічені у небі,
Які горять,обігрівають все й не гаснуть.
І не загинуть…
У березніквітонькиранні
Такніжно і любо цвітуть,
І тепло на серці, бославні
І радісні дні до нас йдуть….
Барвиста, квітуча весна
Мов квітка розвилася,
І спогад нам несе вона
Про віщого Тараса.
Дівчатка: Гляньте, які квіти.
А давайте сплетемо вінок.
Вихователь: Я сплету вам вінок, але нехай це буде вінок памяті. Адже в цьому місяці ми святкуємо дні памяті Т. Г. Шевченка.
Дівчатка: А що це за квіти?
Вихователь: Це цвіте калина , яку так любив Т. Г. Шевченко. У нього є дуже багато віршів в яких оспівується калина. Один з його віршів покладений на музику..
Дівчата:Візьміть мою квітку.Це квітка памяті
А це вдячності
А моя любові
А моя квітка шани.
Вихователь:Ми сплетемо вінок і заспіваємо пісню .
Зацвіла в долині
Минуло вже багато років,
Як по землі ступав Тарас.
Тай зараз чуєм його кроки
В його малюнках і віршах.
А хто такий Тарас Шевченко?
Що ж це за дні ми святкуємо кожного року на початку весни?
Це діти, ми святкуємо день народження відомого українського поета Т. Г. Шевченка. А чи знаєте ви, хто такий Т. Г. Шевченко.
Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селіМоринцях на Черкащині у сім’їкріпаків. Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодуватисім’ю, а сім’ябулачималенька – п’ятьсестричокТарасових і двоєбратів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип. Старша сестра Катерина булаТарасові за няню. Здитинствабувдопитливим, любив малювати, співати.
1. У старій хатині
В кріпака колись
У бідній родині
Хлопчик народивсь.
2. Не на шовкових пелюшках
Нещасна мати повивала.
Там батько плачучи з дітьми.
Не у великому палаці.
В хатині бідній він родивсь.
Серед неволі, тьми і праці.
Тарасик ріс допитливим, розумним і цікавим хлопчиком. І старша сестра ледве встигала відповідати на його запитання.
Тарас: Катрусю! А звідки до нас на літо прилітають пташки?
Катруся: Прилітають вони з далекого краю, з-за синього моря. На зиму вони знову відлетять туди, де ніколи не буває зими. А прилітають до нас ще й тому, що люблять їх діти. Ти любиш пташок?
Тарас: Люблю! А чим живляться пташки?
Катруся: Комариками, мухами, метеликами…
Тарас: А чого метелики бувають білі, червоні, жовті, всякі?
Катруся: Вони різні, так, як і квіти, щоб гарно скрізь було.
Тарас: Катрусю! А чорногузи теж відлітають у теплі краї?
Катруся: Звичайно відлітають!
Тарасові булодев’ять років коли вінзалишилися без матері. Батькоодруживсявдруге.
Мачухамалатрьохсвоїхдітей, і життя в хаті стало нестерпним. Коли ж через два роки помер і батько, хлопецьпішов у найми.
3.У тяжкій неволі
Ріс малий Тарас
Він не вчився в школі
Він ягнята пас
4. Багато зла перетерпів,
Назнав лихої долі,
Малий остався без батьків
І вівці пас у полі.
Ведуча: Отара ягнят, як біла хмарка, що впала на зелені луки... Хай собі пасуться! І по небу пропливають ясні легенькі хмарки. Куди вони пливуть? Мабуть, далеко-далеко звідси...
Тарас сидить на пагорку, забувши про ягнят, забувши про всі поневіряння і знущання. Ніби в білих чистих сорочках виглядають хати з густих садів на горі, попід горою старий дуб, немов козак вийшов погуляти...
Хмарки линули, линули, і раптом одна велика й темна закрила сонце. Ніби прокинувся Тарас від сну чарівного. Що він? Кому він потрібний? Чого радів так із сонця, із неба синього, з хат біленьких? Що в тих хатах? Скрізь там сльози, злидні, прокльони. А хіба є в нього така злиденна рідна хата, що його, Тараса, чекає?.. Так гірко йому стало, опустив голову на коліна й заплакав...
Оксана (підбігла до Тараса). Чом же плачеш ти? Ох, дурний Тарасе, бач як малий плаче. Давай, я сльози тобі витру. (Витирає сльози на обличчі Тараса).
Не сумуй, Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти спі¬ваєш, найкраще від усіх ти читаєш, ще й, кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем, еге ж!
Тарас (усміхнувшись). Еге ж, малярем.
Оксана (переконливо). І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату.
Тарас (сумно). Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний....Ні, я не ледащо, я буду таки малярем.
Оксана (весело). Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий, — вони ж питоньки хочуть! (Беруться за руки і біжать.)
Тарасові дуже хотілосявчитися. Але шкільнийдяк, до якогонайнявсямалий за можливістьнавчатися, виявивсяп’яницею і змушував його красти.
Хлопецьзнайшовсобі нового вчителя — маляра, але Тараса приставили козачком до пана. Це буланудна робота: цілими днями чекати, покигосподарзабажає люльку чи склянку води, яка стоїтьпоряд з ним на столі.
5.Вмерли мама й тато
Сирота в дяка.
Тут була в дитяти
грамота гірка.
6.Хоче малювати
прагне він до знань
Та за це багато
Зазнає знущань.
7.Нишком він малює
Статуї в саду
А вночі віршує
Про чужу біду.
Нехтуючи забороною, Тарас таємноперемальовувавкартинизістінпанськогобудинку. За це його одного разу дуже покарали. Але й помітилинеабиякіздібностікріпака і вирішиливіддати його до майстравчитися на «кімнатногоживописця». Коли Тарасові минуло 17 років, вінопинивсязісвоїм паном у Петербурзі.
8.В пана бусурмана
В Петербурзі дім
Кріпаком у пана
Був Тарас у нім
9. І пан Тараса в слуги взяв:
Картав, карав щоднини.
Тарас же нишком малював
Із панських стін картини.
10. Застав при малюванні раз
В саду його Сошенко.
Поміг, що вільним став Тарас,
Що вчитись став Шевченко.
У 24 роки друзівикупили Тараса з кріпацтва. Він з великимзавзяттямузявся за науку. Навчаючись у Петербурзькійакадемії художеств, вінводночасздобував знання ізмови, літератури, історії, географії, навіть математики, і незабаром став освіченоюлюдиною.
За своєжиття Шевченко намалював дуже багато картин. Пропоную вам переглянутимультфільм « Уроки тітонькиСови»
11.І в людськім морі
Стрілися брати
Що зуміли в горі
Щиро помогти.
12.Виступили друзі
Вільним став Тарас
Чом же серце в тузі?
Біль чому не згас?
13. Його пізнали малярі,
Хвалили вдале діло.
Але злякалися царі:
— Він вірші пише сміло!
14.Бо в віршах пригадав Тарас,
Як нарід жив на волі,
Як козаки в воєнний час
Перемагали в полі.
15.Бо в віршах тих розповідав,
Як добре вільним бути,
Яка невольникам біда,
Як гнобить ворог лютий.
16.Гнули люди спину
На панів лихих
Кріпака- людину
Пан продати міг!
17.Які степи, який Дніпро
І українські люди,
Як переможе ще добро
І весело всім буде.
18.Цар його в солдати
В дикий край заслав.
Малювать й писати
Цар забороняв.
19.Злякавсь, що пісня голосна,
Московський цар поганий,
Тараса в чужину прогнав,
Закув його в кайдани.
20.Та ще й писати заказав
Московський цар лукавий.
А все ж таки Тарас писав,
Ховав вірші в халяві.
21.І так в пустелі, в чужині
У самоті томився,
Писав про Рідний Край пісні
І Богу все молився.
Друзі-земляки посприяли виходу у світ першої книги його віршів — «Кобзаря». У цій книзі зібрано усі твори написані Шевченком.
Його вірші надзвичайно прості та доступні . Вони дуже легко читаються.
Ми зараз послухаємо вірші Т.Г. Шевченка про природу. Але не просто послухаємо , але і пограємось. Правила нашої гри такі:
Одна дитина читає вірш, а інша знаходить ілюстрацію до нього.
1.Вітер з гаєм розмовляє, 
Шепче з осокою,
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.
2. Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
3.І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають.
4. Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась....
5.І досі сниться: під горою,
Меж вербами та над водою,
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
6.По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий -
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке синіє.
7. Реве, свище завірюха.
По лісу завило;
Як те море, біле поле
Снігом покотилось.
8. Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
9.І блідний місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
10.Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
11.Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
12.Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
13.Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих.
Ведуча: Слова ці також покладені на музику. Послухайте цю пісню у виконання дітей старшої групи.
А ще за цією поезією створено мультфільм для дітей. Хочете переглянути його?
Продовжуємо нашу гру
14...., світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
15.Село! І серце одпочине.
Село на нашій Україні —
неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
а на горі стоять палати,
неначе диво.
16. А кругом
Широколистії тополі,
а там і ліс, і ліс, і поле,
і сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом.
17.Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє….
…Чорніє поле, і гай, і гори,
На синє небо виходить зоря.
18.Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
19.Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпочуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
20.Над Дніпровою сагóю
Стоїть явір меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.
21.Ой діброво — темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік... Багатого
Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом —
Аж сам собі дивується
На свою діброву...
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповиє дорогою
Білою габою —
Та й спать ляже, втомившися
Турбóтою такою.
Вірші Т. Г. Шевченка про природу надзвичайно милозвучні. Багато з них покладені на музику.
Пісня « Тополя»
10 років провів Шевченко у засланні далеко від рідного дому, але здоров`я його було підірване. 10 березня 1861 року Т. Г. Шевченко помер.
22.Як проминуло десять літ,
Вернувся він на волю,
Та невеселий був той світ,
Ридало серце з болю.
23.Замовкло серце Кобзаря
У чужині холодній,
Та слово, ясне, мов зоря,
Нам світить досьогодні.
24.І кожен раз в весняний час
Всі українські діти
Згадають: нас любив Тарас!
Йому дарують квіти.
25. Сповнить Тараса Заповіт
Ніхто з нас не забуде!
І хоч минула сотня літ,
Він завжди з нами буде!
Шевченко дуже любив Україну. Він був справжнім борцем за її волю. І не тільки . Поет і нам заповідав бути патріотами своєї батьківщини . Він пише « І чужому научайтесь , й свого не цурайтесь…» Тобто говорить , ми, його нащадки , повинні бути освіченими, черпати багато знань, вивчати різні мови, але ніколи не забувати свою Батьківщину, свою рідні мову.
Тобі, величний геніальний наш Кобзарю,
Низький та щирий до землі уклін
Прости нас, щирий ти наш отче-батьку
Прости за все, бездумних нас, синів!
Казав ти нам триматися всім вкупі
Боротись за свободу, рідний дім
Натомість розбрат, сварки, чвари всюди
Запанували між братами в нім.
Забули ми вже мову солов’їну
Не пам’ятаєм вже твої слова
Як ти оспівував свою ту Україну
І не кохати закликав ти москаля!
Як Тарасові віддячу,
Що мене так гарно вчить?
Не годиться — добре бачу
Бути винній і на мить!
Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.
Я буду його читати
За усе, що нам зробив,
Пильно мову цю вивчати,
Що її він так любив.
Пісня про мову.
Ось тут, перед тобою
Ми, українськідіти,
Святочно прирікаєм
Сповнятитізавіти.
Іноді здається , що Шевченко був провидцем. Він ніби бачив усе майбутнє нашої неньки України. У його віршах завжди біль та тривога.
Наша Україна зараз знову потрапила у велику біду. ЇЇ хочуть завоювати, відібрати волю. Знову, як і за часів коли жив Шевченко ,український народ
Бореться і гине за незалежність нашої держави.
Давно затих Шевченка віщий голос,
Хоч волею відлунює в серцях.
Змінився час, та все іде по колу –
Немов проклятий України шлях.
Свавілля, беззаконня і зневіра…
Сусіди розривають на шматки.
Свої пани від влади озвіріли,
Кидають людям, наче псам, кістки.
Встань, Тарасе , подивися
На свою Вкраїну
Плаче мати в чорній хустці,
хоронить дитину…
Плаче сива над синочком,
Що вмер за свободу!!!
Щоб ми жили й не забули
Козацького роду.
Встань Тарасе, і вдар словом
Врага супостата,
Що прийшов з землі чужої
Воювати з братом!!!
Бо для України ж – всі кохані діти,
Її душа за кожного болить.
Священними слідами «Заповіту»
Ідуть сини… Виходять із імли!
І знову кров’ю хреститься свобода,
Але назад немає вже шляху!
Ні – ворогам! Ні – підлим ляльководам!
Ми долю переможемо лиху!
Ми візьмемо життя у власні руки
Неначе волі синьо-жовтий стяг,
Могутня сила щирості та злуки
Най приведе в щасливе майбуття!
Тож помолімось нині щиро Богу
В єдиній родині!!!
З нами Бог, за нами правда!
Слава У країні!
Давайте разом помолимось за світле майбутнє нашої України я, за мир, за припинення війни . І нехай Господь Бог почує наші щирі дитячі молитви.
Немає коментарів:
Дописати коментар