ВИДИ НАСТІЛЬНОГО ТЕАТРУ

ТЕАТР ЛОЖОК

Техніка виготовлення ляльок із ложок проста. На опуклому боці великої дерев'яної, пластикової чи металевої ложки слід наклеїти зображення мордочки звірятка чи обличчя персонажа-людини або намалювати їх акварельними фарбами (акварельний малюнок обов'язково слід вкрити шаром лаку). Вуха, волосся та деякі деталі тулуба можна зобразити відразу, а можна й виготовити їх окремо і приклеїти до ложки. Прямокутник барвистої тканини зшити з боків, одягнути на ложку й стягнути ниткою на шиї ляльки.

ТЕАТР ЯЄЦЬ

Щоб створити ляльку для настільного театру яєць, треба, насамперед, підготувати робочу основу. Сире яйце слід проколоти з обох боків голкою, потім через тоненьку трубочку, дмухаючи, видалити вміст, добре промити водою і просушити. Далі закріпити на конусі форми ниточку чи гумку і дрібними деталями оздобити ляльку. Основою театру яєць може стати коробка з вирізаним широким боком, а зверху на тоненьких дерев'яних планочках закріплюються іграшки. На внутрішньому широкому боці розміщується декорація до казки.

ТЕАТР СМУЖОК

Атрибути для театру смужок виготовляються із різнокольорових смужок картону чи кольорового паперу,наклеєного на цупку основу. Із смужок різної величини скручуємо кільця, потім скріплюємо їх залежно від форми фігури: менше до більшого, менше на більше. З маленьких шматочків вирізаємо вушка, вусики, хвостики, оченята і розміщуємо їх на коробках. Так з'являється кумедне рожеве поросятко чи прудка мишка.

ТЕАТР ШИШОК

Звичайна соснова чи ялинкова шишка може перетворитися на чудову ляльку. Для виготовлення іграшок настільного театру краще використовувати соснові чи кедрові шишки: вони об’ємніше і більш стійкі. Щоб "оживити" іграшку, треба з'єднати більшу шишку з меншою, причому тулуб – це вертикально розміщена шишка (кінчиком донизу), а голівка – горизонтально (кінчиком вбік). Для ніжок і лапок краще використати дріт чи трубочки для коктейлю, за основу слугуватимуть кришечки з поліетиленових пляшок, шапочки жолудів чи розрізані навпіл каштани. За таким принципом можна створити театр жолудів, театр каштанів.

ТЕАТР МУШЕЛЬ

Складнішим для виготовлення, але не менш цікавим для гри є театр мушель. Оскільки матеріал для цього виду настільного театру досить ламкий, то вихователеві слід провести попередню роботу про поводження з такими іграшками. Щоб з'явилася лялька, слід посортувати мушлі за розміром (непоганим матеріалом слугують і морські, і річкові мушлі), з'єднати половинки клеєм і знову посортувати об'ємні деталі на більші і менші. Тепер з'єднати голівки з тулубом, прикріпити до основ лапки (окремі мушлі), акварельними фарбами розмалювати мордочки, вушка, лапки, і ляльки готові.

ТЕАТР КВІТІВ

Незвичним і оригінальним є театр квітів, що виготовляється із штучних квітів та зелені. На серцевинку чи бутон квітки прикріплюються оченята, ротик, носик, до листочків прив'язується цупка нитка чи тоненький дріт. Коли натягують і пускають нитку, листочки починають рухатися. Таким чином, коли актор промовляє слова персонажа, квітка "оживає".

ТЕАТР ОВОЧІВ

Цікавим моментом на осінньому святі буде театр овочів. Різноманітними деталями оздоблюються кабачок, гарбуз, кавун, баклажан, перець тощо. Неперевершеними фантазерами є батьки. Тож, залучивши батьків до участі у виставці персонажів із овочів, можна отримати оригінальні атрибути настільного театру овочів. Оскільки такі іграшки не зможуть довго зберігатися, то можна виготовити театр овочів із пап'є-маше. Ґудзики стануть оченятами, нитки – волоссям чи бородою, намистинки – ротиком, а решту деталей можна домалювати фарбами.

ТЕАТР ТОПОТУНЧИКІВ

Щоб виготовити іграшку - топотунчика, треба намалювати на картоні людину чи звіра, але ніжки і нижні лапки малювати не треба. Зображення вирізати. Кріпиться фігурка до внутрішньої долоні за допомогою тоненької гумки. На великий та вказівний пальці одягаються ніжки (наперстки чи корки з-під одеколону, обклеєні тканиною чи кольоровим папером). Така іграшка може "ходити", "бігати", "танцювати" на столі, при цьому її ніжки тупотять. Діти старшої групи зможуть виготовити ці іграшки самостійно. Футляром для збереження іграшок може слугувати коробка з-під торта або цукерок. Коли її оздобити малюнками, вона приваблюватиме малят, викликатиме інтерес до самостійної гри.

ПАЛЬЧИКОВИЙ ТЕАТР

Цей вид театру особливо доречний тоді, коли треба показати відразу кілька персонажів, як у казках "Колобок", "Ріпка". Оперування зодягненою на палець лялькою доступне вже молодшим дошкільникам. Дитина згинає пальці і промовляє слова героїв, рухаючи одним або кількома пальцями відразу. Можна при цьому використовувати ширму, а можна вільно рухатися по кімнаті. Найпростіші атрибути – це паперові ляльки, приклеєні до картонних кілець розміром з палець. За персонажів також правитимуть тенісні кульки, коробочки з-під ліків, футляри кіндер - сюрпризу.

ТЕАТР КАРТИНОК

Дошкільники дуже люблять розглядати малюнки в книжках. А якщо показати ці малюнки в русі, це дасть дітям ще більше задоволення. Обравши будь-яку казку, вихователь розкладає картинки на столі зображенням донизу або виставляє за ширму. Декорації можна закріпити на котушках, вони стійко тримаються і легко маніпулюють . Картинку-персонаж слід виводити плавно; коли озвучується герой, необхідно зробити рухи вперед, вбік. Поруху персонажа діти визначають, який саме герой зараз говорить. Головна умова – картинки повинні бути яскравими, намальовані у певному стилі.

ТЕАТР НА ОЛІВЦЯХ

Для цього виду театру знадобляться звичайні олівці, що слугуватимуть основою для маніпулювання персонажем. До однієї сторони олівця кріпиться сірникова коробочка, на якій зображені герої казок. Можна також на олівці закріпити ляльки пальчикового театру. Такі іграшки легко тримати у руках, водночас рухати двома героями. Ширмою слугує спинка звичайного дитячого стільчика, розгорнута книга і навіть плече. Таким театром дитина може бавитися самостійно чи демонструвати виставу друзям.

ТЕАТР ІГРАШОК

Цікаві сцени можна розіграти, використовуючи звичайні іграшки. Інтерес викликає у малят іграшкова родина: заєць-тато, зайчиха-мама, зайченя-син, сімейство їжачків. Вихователь сідає за стіл, діти розміщуються півколом. Праворуч і ліворуч від вихователя стоять стільці з іграшками, діти їх не бачать. Не маскуючи рук, вихователь бере іграшку, рухає нею по столу і говорить за персонажа. Вся увага дітей зосереджується на іграшці, з якою вони нещодавно бавилися, а зараз вона є актором. Іграшку виводять із-за столу, збоку, під час виходу доводять до краю стола і швидко опускають донизу. Усі іграшки повинні знаходитися так, щоб діти їх не бачили. Щоб показати, що лялька йде, слід повільно пересувати її поверхнею ; якщо лялька біжить, то рухати треба швидко. Якщо зайчик плаче, то він оченята закриває лапками,змерз – труситься, вітається – підіймає лапу. Мета таких показів – внести різноманітність у гру дітей, зробити іграшку цікавою.

КУЛАЧКОВИЙ ТЕАТР

Персонажі кулачкового театру виготовляються за принципом пальчикового театру. Для голівки можна пристосувати будь-яку паперову коробку (кубічну, конусну, циліндричну), лише якби помістився дитячий кулачок. До основи прикріплюються допоміжні деталі, вирізані із будь-якого матеріалу. Якщо на місці ротика вирізати отвір, то, поворушивши біля нього зсередини пальчиком, можна створити ефект ляльки, що говорить

ТЕАТР РУКАВИЧОК

Для виготовлення оригінальних іграшок лялькового театру знадобляться старі дитячі рукавички з одним чи п'ятьма пальчиками. Так, удягнута на руку рукавичка з одним пальцем може зображувати голову, де палець,нещільно набитий ватою чи поролоном, слугуватиме носом, за очі правитимуть різнокольорові ґудзики, рот можна вишити червоними нитками, волосся робиться з грубої вовняної чи синтетичної пряжі, на вуха підуть пальці з інших рукавичок. Можна перетворити рукавичку й у цілісну фігуру звірятка або птаха – тоді її палець, вдягнутий на великий палець руки, стане рухливим хвостиком. Рукавичкою з п'ятьма пальцями можна показати зайчика. Кумедною вийде голівка, якщо всередину вивернути зайві пальці. Ті, що потрібно для відтворення певного образу,набиваються ватою або ж вони трохи звисають. Саму ж рукавичку-голівку дитина вдягає на кулачок. Якщо іграшки-рукавички одягнути на пляшечки, то вони легко слугують персонажами настільного театру.

ФЛАНЕЛЕГРАФ

Специфіка фланелеграфа полягає в тім, що на ньому можна продемонструвати не кожен твір, оскільки самі по собі картинки – статичні і здебільшого лише ілюструють розповідь вихователя. Тому не слід добирати твори, де рух персонажів має важливе значення. Масштаб на фланелеграфі – річ умовна. Будинок чи дерево можуть бути меншими за людську постать, але слід дотримуватися таких правил: не можна розташовувати картинки-персонажі обличчям до краю дошки, перед ними обов'язково має бути простір; не слід розміщувати картинки на одній половині дошки; малюнки мають бути виразними, барвистими і стилістично єдиними, виконані в одній манері (українська казка, російська, молдовська).

Цікавою формою виготовлення картинок є дитячі малюнки. Стіл із фланелеграфом ставлять навпроти вікна, щоб світло падало на дошку. Перед показом картинки розкладають на столі в порядку їх демонстрування лицем вниз і нумерують

ТЕАТР МАСОК

Маски, що одягаються на лице, можуть бути і самостійними іграшками настільного театру. Можна такожвиготовити власноруч площинні і об'ємні маски із підручних матеріалів. Набори масок можуть бути до конкретного твору або довільними (маски звірят чи людей). Для показу площинних масок можна використати фланелеграф чи магнітну дошку, а для об'ємних стійкою основою стануть поліетиленові пляшки чи спортивні кеглі.

ТЕАТР ТІНЕЙ

Дійовими особами цього виду театру можуть бути як актори, так і силуети героїв, виготовлені з різного матеріалу. Для вистави тіньового театру виготовляється ширма, обтягнута світлою прозорою тканиною. За екраном закріплюється яскраве світло: електролампа, свічка, ліхтарик або виставляється навпроти вікна чи сонячних променів. Знизу плоскої фігури закріплюється паличка, за допомогою якої здійснюється рух персонажів.

ТЕАТР БАНОЧОК, ПЛЯШЕЧОК

Виготовляти такі іграшки неважко. Основою для майбутньої ляльки слугують баночки та пляшечки з під продуктів харчування, парфумів, шампунів тощо. Баночки обклеюються кольоровим папером чи тканиною. До кришечки прикріплюються нитки пряжі, підрізуються, і зачіска ляльки готова. Очі можна зробити з ґудзиків, обрізків паперу чи тканини. Пляшка з-під солодкого напою може стати гарною основою для ляльки кулачкового чи настільного театру. Низ пляшки відрізається, щоб можна було засунути руку. На кришечку одягається голова персонажа, пляшка обшивається тканиною. Мордочка оздоблюється дрібними деталями: намистинками, ґудзиками, стрічками

ТЕАТР МАРІОНЕТОК

Основною деталлю, що приводить у рух ляльку-маріонетку, є ваги, вони бувають вертикальні і горизонтальні, за формою нагадують хрестовини з перетинками. Їх легко виготовити з дерев'яних брусочків, лінійок. У рух ляльку приводять тримаючи за середину вагів і нахиляючи їх вгору – вниз, ліворуч – праворуч. Важливою деталлю є довжина нитки. Слід враховувати, де буде демонструватися лялька: на підлозі чи містку. Частинами ляльки можуть бути різноманітні матеріали: пластикові баночки, пляшечки, кільця башточок, кульки тенісні або з пінопласту.

 ТЕАТР ПЕТРУШОК

Ляльки-петрушки відрізняються від звичайних тим, що у них немає тулуба. Його замінює сорочка-рукавичка, яка одягається на руку. Щоб лялька ожила, треба одягти її на хрестовинку, утворену вказівним, середнім та великим пальцями руки. Для пошиття такої ляльки має бути спеціальна викрійка, а можна й використовувати ляльки, виготовлені у серійному виробництві. Цей вид театру потребує підготовки. Слід провести кілька занять із дітьми з розучування елементарних рухових вправ: лялька тре себе лапками по мордочці, обнімає вихователя, гладить його по голівці, притуляється до щоки, цілує... Сценою театру петрушок має бути ширма. На ній встановлюються декорації, відбувається дія спектаклю.

ТЕАТР ОРІГАМІ

Папір – це доступний та універсальний матеріал для виготовлення різноманітних поробок.  Орігамі приваблює дітей тим, що вони самі мають можливість створювати іграшки. Прийомами згинання та вирізання має володіти, насамперед, вихователь. Виготовлення іграшок - орігамі потребує певної підготовки і уміння. Та на сьогодні є достатня кількість літератури з цієї теми. Тож створити театр можна з будь-якими персонажами, виготовленими власноруч. Саме цей вид настільного театру надихає дітей на створення нових сюжетів, оскільки не до кожної казки можна виготовити усіх героїв за технікою орігамі. Великий інтерес викликає у дітей самостійне виготовлення ляльок -орігамі.

ДРАМАТИЗАЦІЯ

Драматизація в навчально-виховному процесі дошкільного закладу включає інсценівку казок, пісень, прозових та поетичних творів. Конкретні вчинки персонажів, короткі діалоги дають змогу залучати до драматизації багато дітей.

У щоденній ігровій діяльності дошкільників часто з'являються сюжети, події, описані у почутих оповіданнях і казках. Такі ігри виникають стихійно з ініціативи самих дітей. Слова та дії не заучуються заздалегідь. У цих іграх найвільніше розвивається творча активність дітей,що обумовлює успіх подальшого формування творчої  індивідуальності.

Заохочуючи дітей до ігор за сюжетами літературних творів, педагог розвиває їх пам'ять, мислення, стимулює творчу уяву, дарує радість спілкування з улюбленими героями казок та оповідань, вчить доброти, чуйності.

Але всього цього можна досягти не шляхом вказівок, а тільки в тісній співдружності дорослого та дітей. Вихователь може лише тоді дати поштовх для розвитку здібностей дітей, коли стане цікавим партнером у іграх.