М. В : Говорять, що чудес на світі не існує…

С.Т : Повірте, вони є, і більше того існують поряд із нами…

М. В:Найбільше диво світу – це наші діти.

С. Т.: Вони з’являючись тут і там  і прикрашають наше життя .

М. В. : Вони  наповнюють його особливим змістом.

С.Т.: Зустрічайте! Наші діти!

 

 Пісня

 

М.В.: Сьогодні у нас особливий день! День радості і смутку одночасно!

С. Т. : Смутку – бо ми прощаємось із своїми вихованцями, а радості , бо випускний -  велика подія!

М. В.:  Це маленька сходинка до нового життя. І  свято  - це завжди особливе.

С. Т.: Не так давно, батьки принесли діток до садочка, довірили педагогічному колективу найцінніший скарб - свою малечу.

М.В.: Минуло кілька років... І ось він результат - вже дорослі, розумні, творчі, виховані громадяни !

С. Т. :  Наше майбутнє!

М. В.: І. сьогодні, у такий святковий день , наших випускників прийшли привітати шановані гості:

1.Голова Білобожницької територіальної громади – Віктор Михайлович Шепета;

2.Всечесні отці: 

3

С. Т: До вітального слова запрошується голова Білобожницької територігромади

 

 

М. В.: І за звичаєм, розпочати наш випускний бал ми хочемо із благословення наших Всечесних отців !

___________________________________________________________________

Щиро дякуємо Вам за благословення , а тепер запрошуємо усіх гостей на наше свято!

( Усі виходять)

 

Зала оформлена як кафе. По всій залі розставлені столи та стільчики. На столах —  скатертини, пластикові тарілки,  стаканчики з водою. Біля дверей на столику — подарунки та дипломи Заходить Адміністратор кафе з планшетом, робить вигляд, що працює: рахує тарілки, рівняє стільчики тощо. Раптом «починається дощ», «вдаряє блискавка» — вмикають аудіозапис «Захід ведучих».

 

 

0.10Адміністратор: Ну от, знову негода… Хоча в цьому є й позитивний момент -може хтось на філіжанку кави чи горнятко чаю завітає, аби сховатися від дощу.

 

Під великою парасолею в плащах до зали заходять Перша і Друга ведучі — вихователі, ніби йдуть вулицею, шукають приміщення для проведення випускного.

 

М.В.: Світлано Тадеївно, ми обійшли майже всі заклади  — жодного вільного місця не залишилося. Не знаю, що й робити тепер. Де і як влаштувати дітям випускне свято?

 

С. Т: Я теж у розпачі — не менше, ніж ви (поглядає вбік). Хоча… Постривайте! Гляньте, якесь новеньке кафе у затінку дерев. Ми сюди ще не заходили. Може, нам нарешті пощастить?!

 

 0.11 . Ведучі закривають парасолю, «заходять у кафе» — їх зустрічає Адміністратор.

 

Адміністратор: Вітаю вас! Прошу, проходьте — що бажаєте? Кави, чаю?

 

М.В.: Дякуємо, ми ненадовго. Хочемо дізнатися, чи є у вас вільне місце  для  випускного?

 

Адміністратор: Кажете, випускного?! Ви потрапили саме туди, куди потрібно! Це неймовірно! У цьому кафе ми створили атмосферу затишку.  Тут привітний персонал та смачна вишукана кухня. Я готова обговорити з вами меню та деталі святкування.

 

 

Знову вмикають аудіозапис «Захід Адміністратора», Адміністратор відкриває планшет, спілкується жестами з ведучими, ніби підтверджує замовлення.

 

С. Т: Нас усе влаштовує. На все добре!

 

М.В: До побачення.

 

Адміністратор  (услід) : Чекаю на вас   10 червня  о 10:20.

 

С.Т.: Нам неймовірно пощастило! Навіть дощ припинився.

М.В.:Ходімо скоріше, бо ще зачіска, манікюр, сукня…

 

0.12 .Ведучі зникають за дверима. Звучить аудіозапис «Захід дітей ». Заходять хлопці.Адміністратор садить за столики.

Ростик: О! То ми самі! Чудово!Єс!

МішаПудан: Оце відірвемось! Справжнє свято!

 

0.13.Музика, хлопці танцюють

0.14.Назарчик : Та щось не весело!

Дмитрик Р: Це мабуть, тому що, дівчат немає!

Денис: Нумо гайда покличемо їх, а то вони щось довго збираються!

 

Хлопці вибігають

Адміністратор: А це що таке?

Розгублено : Ви куди? Дивно, замовлено на 10.30, а нікого немає хлопчики прийшли, тай ті кудись зникли. Мабуть якісь несерйозні цізамовники.

0.15.Чується галас

О! Мабуть повернулися! Іду зустрічати ! Адже потрібно розсадити за відповідні столики!

(Вихід дітей )

 

1.Гриньків Ростик

2.Левандовська Даринка

3.Пудан Міша

 

1.Рибак Дмитрик

2.Клапата Софійка

3.Петрів Павлик

1.Коля Дюк

2.Шевців Яночка

 

1.Атаманчук Дмитрик

2. Синишин Юля

3. Хрущ Саша

 

1.Данчишин Юля

2. Сміхун Назарчик

 

1. Боровський Денис

2. БлаженкоДіанка

 

1.Дзидза Дем’янчик

2. Грицик Діанка

3.Задоровський Міша

 

1.Громоцький Артем

2. Плавуцька Мар’яна

3. Теравський Стасик

 

Адміністратор:Потрібно розпочинати свято, але де ж ваші вихователі?  Нам терміново потрібен хтось дорослий , щоб хтось займався . Вони залишили мені номер телефону, зараз зателефоную.

0.16. ( Телефонує, гучно лунає: Абонент знаходиться поза мережею!)

Чомусь не відповідають..

Певно, затримуються …

Потрібно зателефонувати  у службу гувернантів, бо дітей ніяк неможна залишати самих.

( Телефонує)

Алло! Добрий день! Нам потрібна няня на декілька годин!

Ареса:с. Білобожниця вул.. Лесі Українки 4

Чекаємо!

0.17.

Під музику входить ФрекенБок, в руках у неї клітка з кішкою.

ФрекенБок: Здрастуйте. Вам потрібна гувернантка? Так ось. Не гувернантка, а домоправителька, це саме я! А ось моя Матильда.

Адміністратор :Здрастуйте!

ФрекенБок: (показуючи на зал)А це ваша квартира?Нічого...квартирка підходяща. Навіть музика  є. Дуже я люблю, знаєте, музику.

Адміністратор: Познайомтесь, а це діти  з, якими потрібно побути, поки немає вихователів .

ФрекенБок: Оці усі!? І я їх всіх повинна виховувати? Ніколи не пробувала виховувати відразу таку купу дітей. Я буду з кожним працювати індивідуально. А ну-но, дайте мені он того балакучого хлопчика. ( Підходить до Сашка) Ну, малюк, привітайся з тіткою.

Саша:

Якщо ти прийшов до когось,

То ніколи не вітайсь.

Слова  «спасибі» не кажи

Та  «будь ласка» не  вживай ,

Відвернись і на питання

Ні на чиї не відповідай.

І тоді ніхто не скаже

Про тебе, що такий собі розгільдяй..

0.18.ФрекенБок: Вже змова. Ну гаразд. Діти педагогічно запущені, але з них можна ще щось виліпити. Займуся ними серйозно!

Адміністратор: Та ні, ви помиляєтесь, вихователі повідомили, що ці діти добрі, виховані, веселі...

ФрекенБок: Ніякого веселощів! Виховання - справа серйозна! Ну гаразд, ідіть до своєї  роботи, не заважайте дітей виховувати. Діти, ви сьогодні робили зарядку?

Діти: Так!

ФрекенБок: Нічого, ще раз зробите, це вам не завадить. А ми з Матільдою проконтролюємо.

0.19. Танець зарядка

ФрекенБок: Займемося вокалом. (Музичному керівнику.)А ви відійдіть, не заважайте дітей виховувати. (Натискає на одну клавішу)

Діти, співайте: ля-ля-ля.

Діти, я вас не чую, вам що ведмідь на вухо наступив? (Музичному керівнику)Ваші діти зовсім не вміють співати.

Музичний керівник: Ви помиляєтеся, наші діти і танцюють чудово, і вміють відмінно грати на інструменті.

 А ще послухайте, як Вони співають

( Пісня)» Булька»

 0.21.ФрекенБок: Ха!!! Здивували!!! Це все, що ви вмієте?

 

Юля Данчишин: Що ви? Ми вміємо не тільки співати і танцювати, а ще писати, рахувати і мріяти...

ФрекенБок: Це що, ви хочете йти в школу? Матильда, ти бачила їх? Молодці! А тепер сіли, руки на коліна і не рухатися, поки не прийде ваша мати чи як там її... неважливо. Матильда, стеж за ними, а я пішла в супермаркет.

0.22. ФрекенБок йде.

МішаЗадоровський: це що наша вчителька зі школи?

Ми не хочемо таку вчительку!

Ну що ж ви сидите, потрібно діяти!

Встають,звертаються до адміністратора

0.23.Мар’янка:рятуйте  нас, будь ласка, від цієї домомучительки!

Дмитрик Р.:вона  зла, хоче, щоб ми сиділи тихо і не рухалися.

Адміністратор: Спокій, зараз ми щось придумаємо

0.24.Входить ФрекенБок,  .

ФрекенБок: Це що тут за тарарам? Діти, ви знову відбилися від рук. (Кладе на стіл плюшки) Поп'ю-ка я чайку, а вам не можна, від борошняного псується фігура, ви, «малюшки» , займіться краще хореографією, кавалери запрошують дам.

0.25. Парний танець «Вальс».( Міша П. Діана Б.; Юля С.,Міша З., Стасік , Е.М., Діана Г.,

Адміністратор : Які у вас веселощі, я бачу, ви порозумілися з дітьми.

ФрекенБок: Звичайно, порозумілися...   Ох!противні « малюшки»?

Ну, нічого, я зроблю з них справжніх людей.

Чути дзенькіт , хтось заходить

Адміністратор: О ! Мабуть це вихователі!

0.26.Заходить циганка

Циганка: Добрий день. А чи є у вас вільний столик, щоб випити кави?

Адміністратор: Ні !У нас усі столики заброньовані !

В сторону говорить

О! Ще тільки цього мені й не вистачало!

 

ФрекенБок: ( Підходить , обіймає циганку за плечі)Та це ж моя колежаночка!Шановна, Ви можете поворожити та розповісти, що нас чекає найближчим часом?

 

Циганка: Чому ж не поворожити? Чому ж не розповісти?

Карти вмить я розкладу,

Все, що буде, розкажу.

А ну но, іди сюди і тягни карту!

 

 Дитина витягує велику карту

Карта із зображенням школи:

 чекає  цих дітей далека дорога в чужий  дім.

 

З зображенням Лесі Максимівни:

На шляху у вас сувора дама, але розумна і приємна.

Вона вкаже вам правильну дорогу,

розкриє всі ваші таланти і можливості.

 

З двійкою: Чекають вас випробування,

Від батьків зауваження.

 

З одиницею:І розчарування стороною не оминуть.

 

З дванадцяткою:Але все закінчиться чудово! У школі буде цікаво!

 

Звертається до ФрекенБок

Але Вас я тут не бачу

0.27.ФрекенБок(ображено)Оце так! Стільки сил і здоров’я , я віддала цим дітям. Ти чуєш Матильдо! Нас більше не потребують. Ну що ж ,тоді , адь’ю. Я залишаю Вас. (пафосно виходить)

Адміністратор: Дякую за розраду і щасливе завершення, як не дивно , але Циганки іноді можуть і щастя приносити!

0.28. Циганка:  А це тому що карта каже , що минуле у цих дітей хороше і світле. ( Показує карту з фото дитсадка)

Адміністратор: А що ж чекає нас сьогодні?

Циганка: А сьогодні у цих дітей, найкращий день у їхньому житті. Сьогодні перший випускний бал. І я бачу, що сюди дуже поспішають дві Дами,

(Показує Фото Вихователів)серце яких належить цим дітям. Ось Вони вже тут . Зустрічайте своїх найрідніших !

 

0.29. ( Заходять Вихователі)

Циганка задкує і зникає

 М. В.: «Як вони швидко подорослішали!», «Ми й  незчулися…» - в один голос ахають батьки маленьких непосид. Ось і виросли малюки, !

С. Т. Ще недавно вчилися ходити, говорити. Здається, тільки вчора вони прийшли перший раз з мамами за ручку в дитячий садок – і ось вже прийшла пора сказати прощальні слова дитячому садку, теплому, рідному, гостинному будинку.

Е. М.:Попереду школа – шкільні радості, шкільні товариші, перерви, дзвінки і букварі, перші труднощі, відповіді біля дошки і домашні завдання.

 М. В.: А зараз хлопчики та дівчатка готуються прощатися з дитячим садком.

С. Т: Це перший випускний у житті. Красиве свято, але одночасно і сумне, адже дітки починають прощатися з дитинством.

Е. М: Так хочеться зупинити їх: «Не поспішайте дорослішати, не треба, адже дитинство не повернеш. Поживіть ще в ньому небагато, порадійте дитячій безтурботності.»

М. В:Дитинство – це найкращий час. Скільки разів, вже будучи дорослими, всі ми повертаємося подумки в дитинство і думаємо – який же це щасливий світ! С. Т:Тож побажаємо, щоб у кожногосьогоднішнього малюка в неминучому дорослому житті обов’язково здійснилася дитяча мрія.

 М. В: Сьогодні ми відзначаємо велике свято. Його немає в жодному календарі але воно назавжди залишиться теплим спогадом у серці кожного із нас.

С. Т.:  А що ж  зараз буде?

Вихователь М. В:Казка.

Вихователь Е. М.:Страшна?

Вихователь М.В. Ні, але трішки сумна.

Вихователь С. Т.. Але в неї буде щасливий кінець?

Вихователь М. В.. Звичайно! Усі казки закінчуються добре. Але наша казка мала ще й дуже  гарний початок…

Декілька років тому, коли дерева були високими, дороги довгими, а сходи крутими, мами і тата привели маленьких хлопчиків і дівчаток до дошкільного навчального закладу. Так почалася ця казка, під назвою «Дзвіночок». І тривала вона цілих 4 роки.

С. Т. Були в ній і добрі Вихователі-чарівники, що відкривали заповітні двері в  країну дитинства,

Е. М : і Фея Щастя, яка творила цю казку, 

М. В:  і Фея Здоров’я , яка піклуваласьпро її жителів

С. Т :і вмілі Кухарі, які творили королівські обіди

Е. М:і Добрі Няні, які доглядали  малят ,

М. В.:господар Порядку та Фея Чистоти,

С. Т:і звичайно Фея Музики , яка звеселяла сірі будні цієї надзвичайної  доброї казки

 

0.30.Синишин Юля:Цей день настав, настав цей час,

Його ми так чекали!

І ось тепер в останній раз

Ми разом в рідній залі.

 

Атаманчук Д:Дитсадочку, вірний друже!

Ми до школи вже йдемо.

Та тебе ми любим дуже

І у серці несемо.

 

Блаженко Д:Усього не передати —

Стільки радості було!

Ранків, свят, казок багато,

Але все уже пройшло.

 

Дем’янчик:Побажання безкінечні,

Голосочків ніжний дзвін…

Всім спасибі вам сердечне

І низький, низький уклін!

 

Павлик :Ми вміємо в порядку все тримати,

Навчилисьпалочки писати,  й будь-що́ рахувать.

Усіх вихователів, нянь, кухарів

Вітає так щиро юрба шклярів

 

Стас: Цікаво у дитячому садку було мені

 і гратись і дружити,

Та зараз вже до школи, друзі, йду,

 наукам в школі мене будуть вчити.

 

 Софійка : Малята інші в групу цю  прийдуть,

кумедні, менші зростом і роками,

 А вас, випускників, вже в школі ждуть,

 де скоро всіх назвуть вас школярами

 

Дитина Коля : Але  ми віримо, хоча  у перший клас

завзято ви  і радісно йдете,

Згадаєте   дитсадок не раз,

 і може навіть іноді зітхнете

 

 

Діанка Грицик: То ж  хай пісня скрізь лунає,

 бал сьогодні випускний,

Ми для тебе заспіваєм наш

 садочок дорогий.

 

0.31.Пісня « Прощавай садок дитячий»

 

0.32. М. В :  А для наших героїв сьогодні ця казка закінчиться.

С. Т:Залишилося перегорнути останню сторінку.

Е. М: У нас випускний казковий бал!

 

 М. В :Час спливає досить швидко,

В дитсадку ви підросли.

А були такі маленькі,

Одягатись не могли.

 С. Т:Ложку вчились ви тримати,

Їли без охоти.

Зі слізьми ви проводжали

Маму на роботу.

 

Міша З : Сонечко сідає за хмаринки,

Ніч надходить, зорями сія.

А у мами котяться сльозинки,

Бо дорослі швидко стали ти і я.

 

Вихователь М.В:Кожен бігав і стрибав,

Вихователь С. Т: Непомітно підростав.

Вихователь Е. М:  І дуже цікаво послухати мрії наших дітей про життя ,

ми маємо велику надію на їх майбуття.

Вихователь М.В.: Любі діти, у цей час ми звертаємось  до вас!

Обіцяйте добре вчитись, наполегливо трудитись,

Наш садок не забувайте, при нагоді завітайте.

А тепер в останній раз хочем  вислухати вас.

 

0.33.Данчишин Юля :Я дуже мрію стати вихователем:

Казки читати, виховувать діток.

Ходити разом на прогулянку

Та слухати там спів пташок.

Розповідати про світи незвичні,

Людей та їхні вчинки героїчні.

 

ВиховательМ. В: Насправді це — дуже гарна мрія. Але мушу сказати тобі, маленька, що ця професія — нелегка.

 

0.34.назустріч біжать Малюки. «Сценка з життя вихователя». На центр зали парами виходять «батьки». Їм

 

Дитина Артем : Вчитель у школі читає та пише,

Хто ж вихователь? Це той, хто раніше

Має навчати, гуляти, приспати,

При цьому встигати носи витирати.

Дитина Яна :Штанці підтягати, шнурівки в’язати,

Дівчаткам волосся у коси сплітати.

Щоб той не штовхався, а той не кусався,

Новенький додому втекти не збирався.

Бо ввечері прийдуть і мама, і тато,

Почнуть вихователя строго питати.

Виходять діти- батьки

Мар’янка:Ох, синку, сьогодні не було синців?

Й чому в пластиліні новенькі штанці?!

Футболка брудна і хустинки немає…

(Роззирається.)

Чому це ніхто із моїм не гуляє?!

 

МішаПудан:Невже у куточку стояла сьогодні?

А може ти, донечко, дуже голодна?

Чому не заправлена майка в колготи?

А як захворіє? Додайте турботи!

А зачіска?! Знову не як в перукарні.

Волосся ж у доні, ну, просто шикарне!

Тебе тут не били, водичку давали?

А, може, тебе в туалет не пускали?

Маленька, на тебе хоча б не кричали?

Бо буде в садку комусь місця замало!

 

Юля Синишин: У кожнім садочку таке ось буває,

А що ж вихователь? Робота триває… 

Є на світі добрі люди і як янголи вони.

Все життя своє з Любов’ю, завжди поряд із дітьми.

З ясним поглядом очей, серцем лагідні такі,

Дуже добрі до дітей, наші вихователі.

 

Назарчик: Наш садок – це просто диво, в ньому затишно й красиво,

Наш садок – це свято знань, мрій, надій і сподівань.

Ти для нас був милий, рідний, ти виховував, навчав,

Піклувався та голубив, лікував, оберігав.

 

 Рибак :Скоро, скоро, скоро підемо до школи,

Задзвенить нам вранці весело дзвінок.

Нас зустріне в класі вчителька весела

І почнеться перший у житті урок!

 

Денис:Навчатись в школі ми готові

Вже вмієм добре всі ми рахувать.

І мамі й тату дамо слово

Відмінниками в школі стать.

 

С. Т: В школу дружно діти поспішайте

Але й нас не забувайте,

М. В. :Та я знаю, що в одній родині

Геть не хоче в школу йти дитина

Вже не знають бідні мама й тато,

Як ту вперту донечку вмовляти…

 

035.Сценка: Не хочу йти до школи (На сцені стоїть стіл з елементами посуду, біля столу три стільчика. За столом сідають тато, мама і доня, ведуть розмову)

Донька Даринка: Для чого школа? Я не розумію…

Хто видумав навчатись стільки літ?

Читать, писать і рахувать я вмію – (загинає пальці)

То, що ж мені у школі тій робить?!

 

МамаБлаженко: Якщо не будеш вчитися у школі -

Не зможеш поступити в інститут

І вигідну професію ніколи

На жаль, тобі, дитино, не здобуть!

 

Донька Даринка: Не хочу в школу я ходити,

Уроки кожен день учити,

І без навчання працювати зможу

Ще й буду заробляти купу грошей!

 

Тато Ростик: А де ж ти зможеш працювати –

Як не одержиш атестату?

Той, хто не хоче в школі вчитись –

Піде волам хвости крутити!

 

Донька Даринка: Та досить вже мене лякати –

В садок піду я працювати

Робота няні не складна,

Тож, справитися зможу я!

МамаДіанка: Та перед тим як у садочок,

Підеш ти нянею дитино,

Потренуватися деньочок

Спочатку вдома ти повинна

 

ТатоРостик:Зберемо діточок малих

І станеш нянею для них

Якщо ти справишся на ділі –

Тоді працюй в садочку сміло!

 

0.36.Мама з татом залишають сцену. Звучить весела музика, виходять двоє переодягнених в малюків хлопчиків з сосками у роті. Дівчинка-няня садовить одного з них за стіл – зав’язує йому рота фартухом. Іншого садовить поряд на горщик, дає в руки тарілку і годує  його ополоником. Потім біжить за шваброю, починає прибирати, штурляти малят. Діти утікають від неї навкарачки. Дівчинка махає їм навздогін шваброю… На сцену виходять мама і тато)

 

 0.37.МамаДіанка: Оце, ти доню працювала –

Усіх малят порозганяла!

 

Доня Даринка: Робота няні - не для мене,

Піду я кухарем в садок

І приготую без проблеми

Корисну їжу для діток!

 

Тато Ростик: Ти стати кухарем готова?

Тож, час потренуватись знову!

 

0.38.(Тато і мама залишають сцену. Донька одягає гумові рукавиці. Протяжно промовляє текст, який супроводжує певними рухами, згідно до змісту)

 

Доня Даринка: Макаронів візьму жменю…,

Додам ложечку варення…,

Всиплю солі…, і гірчиці…,

А тепер наллю водиці…

Перемішаю все, як слід –

Ось вже й готовий мій обід!

Тепер потрібно скуштувати…

Кого б мені сюди позвати? (чухає потилицю)

(дивиться хитрими очима на дітей, манить пальчиком до себе)

А ну йди сюди… Не хочеш?... (дивиться в іншу сторону і говорить вже сердито)

То, значить, ти йди сюди!

(До неї підходить хлопчик, дівчинка підносить йому до рота ложку, він кривиться і утікає; дівчинка біжить за ним навколо стола, пробігають одне коло. Хлопчик сідає на місце, а дівчинка плаче від образи – тре очі. До неї підходять мама й тато, обіймають за плечі)

 

0.39.Дівчинка Даринка: Тату, мамо! Чому в мене нічого не виходить?

 

МамаДіанка: Досить плакати, дитятко –

Слухай, що говорить татко:

 

Тато Ростик : Все зумієш ти зробити –

Треба лиш, тебе навчити…

 

Доня Даринка : Тепер усе я зрозуміла –

Без навчання немає діла!

До школи буду я ходити,

А після школи, як всі діти,

Закінчу інститут хороший

І зможу заробляти гроші!

 

Вихователь М. В:  Життя – це таємнича книга і скільки в ній незвіданих доріг!

Ти озирнешся і помітиш, як швидко пролетів за роком рік.

Хай збуваються всі ваші мрії і здійсняться батьківські надії.

 

Вихователь С. Т :Дозвольте ще раз усім побажати

Багато хороших і сонячних літ,

Здоров’я і щастя, безхмарного неба,

Усім вашим мріям – широкий політ.

 

 Саша: Спасибі усім, хто працює в садочку,

За ласку, увагу, турботу й привіт.

Ми всі полюбили цей рідний куточок,

Нам тут розказали про весь білий світ.

 

Атаманчук:Це все — не під «крильцями» любої мами,

Тут інші про нас турбувались серця.

Спасибі усім, хто був поруч із нами,

Душевну красу віддавав до кінця

 

0.41.Пісня про вихователів

 

Вихователь Е. М:Ось і скінчилось наше свято.

Та на згадку про цей добрий час

Запрошую вас, любі хлопчики й дівчатка,

Потанцювати  ще один чудовий вальс.

0.42. Вальс ( Дмитрик А., Яна; Софія, Артем; Ростик, Даринка; Юля Данчишин, Дмитрик)

 

ВиховательМ. В: Минають дні, злітає рік за роком

Здається щойно діти маленькими були,

Та час минув, змахнув крилом лелека,

І всі вони вже дружно підросли.

 

С. Т.: Як та трава весняна в лузі,

Як квіти рідної землі,

Ви наші діти, наші друзі,

Такі нам рідні, дорогі.

 

 Е. М: Навесні прилітають до нас журавлі,

і чекають на них рідні  краї –

а от нашим журавликам час відлітати

перші кроки шкільні вони будуть ступати.

 

0.     44. Вальс( Павлик, Даринка; Дем`ян, Юля Синишин; Назарчик, Мар`яна; Саша, Юля Данчишин; Коля, Діанка Д.

 

М. В:Сьогодні день такий чудовий,

Сьогодні все навкруг цвіте,

Давайте провожати

Всіх, хто сьогодні від нас уже йде .

 

С. Т. Тож летіть журавлята і добра вам путь!

хай вам сонечко світить ясне та привітне

ми бажаємо знань у польоті здобути ,

і в житті хай ведеться щасливо та гідно

 

Е. М: Весь дитсадочок вам бажає

Дорігщасливих і дзвінких.

А вчитель радо привітає

Першокласників таких!!!

 

Директор О. С: Як довго я чекала на цю мить,

Рік за роком пильно стежила за вами.

Як маленькими були, як ви зростали

Та дуже швидко підросли…

І ось тепер — щасливі ви майбутні школярі.

На вас чекають школа й букварі!

 

Вихователь М. В: Так, так, адже це саме Ви у нас Фея Щастя. Це завдяки Вам садочку діти були щасливі.

 

0.45 ( а) О.С. Сьогодні я хочу вручити Вам Ваші перші дипломи :

 

 А ще принесла незвичні паперові долоньки. На них записані дитячі мрії, а ще — прохання й побажання до вас, любі батьки.

 

0.     46 .Гра «Долоньки-побажання»

Умикають аудіозапис. Випускники стають кружка й викладають паперові долоньки перед собою на підлогу. Відтак беруться за руки, йдуть колом. Тільки-но музику вимикають, беруть ту долоньку, біля якої зупинилися.

 

Фея Щастя: А тепер, діти, своє тепло, любов — свої паперові долоньки  Ви подаруєте їх  своїй першій вчительці.

 

0.47.    Звертається до вчительки

 

О.С: Діти  віддадуть Вам долоньки маленькі!

Зігрійте їх міцно, шановна, рідненька!

Своїм серцем і вчинками щирими

Навчіть малюків бути щасливими.

 

Вихователь С. Т: Дякуємо  Вам, Феє Щастя, за чарівні миті ніжності, любові, доброти, щирих емоцій, які  Ви  дарували дітям.

 

0.48.    Пісня 100 відстків

 

Мар`янка :Ми гніздечко своє залишам, дружну нашу сім’ю дошкільну,

Полетіти до мрії маємо в самостійну уже весну.

 

Всі разом. До побачення!

 

Вихователь Е. М:Летіть, пташенята в доросле життя,

де є на шляху перешкоди,

Хай буде щитом вам батьківська рука.

Щасливої вам дороги.

 

 0 49.Обіймашки

 0.50 .Вихователь М. В:

А ну ж бо плескайте в долоні –

До вчительки першої  рушають  сини Ваші  і доні!

 

(Під музику випускники  підходять до вчительки випускники)

С. Т: Сьогодні ми відпускаємо із своїх обіймів:

 

М. В: Слово для привітання своїх першокласників має перша вчителька Лучка Л. М

 

0.51.М. В: Залишилося зовсім не багато

Дітей, які ще не пішли у перший клас

Проте і з ними мусимо прощатись

Бо Вони також покидають нас!

 

С. Т: Шановна Оксано Ярославівно! 

Сьогодні ми віддаємо Вам руки частинку своєї душі, частинку свого серця.

І звертаємося до усіх з ким в майбутньому перетинатиметься доля наших дітей:

 

М.В. :Маленьку душу ранити так просто,

Вона – неначе чисте полотно,

І доля, мов художник, віртуозно,

Уміло розмальовує його…

 

С.Т.:Майстерно промальовує штрихи,

Картину пише… фарби добавляє,

Поєднує всілякі кольори,

Відтінки світлі, темні накладає…

 

Е.М.:Проходить час, й на цьому полотні

З’являються пейзажі і портрети,

Все, з чим стикалася людина у житті

Зливається у тіні – силуети…

 

М.В.:І ми із Вами  вмієм малювати,

І пензлі в нас у кожного свої,

Давайте ж тільки світло накладати

На полотно маленької душі…

 

С.Т.:Бо темні кольори його плямують!

Бо темні кольори його псують!

Бо темні кольори його руйнують!

Отруюють повільно наче ртуть …

 

Е.М.: Благаєм всіх, хто пензлі вже тримає,

Не поспішайте! Не руйнуйте полотна!

Бо в темних кольорах душа згасає,

Бо з темряви немає вороття…

 

М. В.: Ну ось і все!

С. Т: Як швидко промайнули три роки!

Е. М. :Ми знову залишилися самі!

М. В.: Наша роль, у цьому шматочку буття – закінчена. Передаємо слово Вам : директору ЗДО « Дзвіночок» Черкасовій О.С.