Пташина
комора
Ранньої
осені у степу не вщухав пташиний щебет. Пташки зліталися на вижате поле,
дзьобали зерно. На узліссі стояла Горобина. На ній доспіли червоні грона.
Стоїть вона та й дивується, чого до неї пташки не летять. Летів Дрізд, Горобина
й питає:
— Дрозде, чого ти не хочеш покуштувати ягід
моїх?
— Зачекай, Горобинко, ягоди твої пригодяться у
найскрутнішу годину. На твоїх гілках — наша пташина комора.
Випав
сніг. Білим килимом покрив поля. Позамітав траву. Удень і вночі співає свою
журливу пісню холодний вітер.
Ранесенько
прокинулась Горобина від пташиного щебету. Бачить— прилетіли до неї дрозди і
дятли.
— Ось тепер і пташина комора нам
знадобилась, — защебетав Дрізд. — Пригощай нас, Горобинко, ягодами своїми
Вихователь: Осінь по полях
блукала
Пташок зерном годувала
На узліссі при долині
Фарбувала горобину
( Діти пташки «літають» і
клюють зернятка навколо горобини)
Вихователь: Горобина
красувалась
Горобина дивувалась
Горобина: Дрозде , дрозде
Чом летиш?
Чом не хочеш скуштувати,
Ягід ти моїх?
Дрізд: Не хвилюйся горобино
Ягідки скуштуємо
У скрутну хвилину!
Вихователь: Випав , випав
білий сніг.
Став усе він замітати.
Скрутно стало вже пташкам
Їжі не дістати.
( Пташки гуртуються у
купку)
Дятел: Ось тепер уже і нам
Нікуди діватись
Летимо до Горобинки
Будем пригощатись!
( Діти пташки летять по колу навколо горобинки, береться за руки,
сходяться До горобинки та знову розходяться і «летять по колу»
Немає коментарів:
Дописати коментар