Театр – один з самих демократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з художньою освітою та вихованням дітей;
-формуванням естетичного смаку;
-моральним вихованням;
-розвитком комунікативних якостей особистості;
-вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);
-створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.
Розвиток культури – важлива складова особистого зростання дитини. Особливо важливими орієнтирами для педагога є показники розвитку дітей у дошкільному віці, які акцентуються на основних результатах навчально -виховної роботи протягом дошкільного дитинства.
Зокрема про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури дошкільника можна говорити за умов, якщо дитина виявляє активність у музично-естетичній атмосфері театралізованої діяльності; вміє співпрацювати з дітьми і дорослими в процесі музичної діяльності; співвідносить індивідуальне театральне виконання з виконанням інших; радіє з власних і спільних театрально-музичних успіхів; дістає задоволення від спілкування з музикою, театром, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.
Такі якості успішно формуються в усіх видах театралізованої діяльності, різних формах музичного виховання – зокрема театралізованих дійствах Театралізована діяльність як процес розвитку творчих здібностей дитини є процесуальною.
Найважливішим в дитячому творчому театрі є процес репетицій, процес творчого переживання і втілення, а не кінцевий результат. Оскільки саме в процесі роботи над образом відбувається розвиток особистості дитини, розвиваються символічне мислення, рухливий емоційний контроль. Відбувається засвоєння соціальних норм поведінки, формуються вищі довільні психічні функції. Театралізована діяльність дає широкі можливості щодо творчих проявів дітей. За Л.С. Виготським, акторська праця є "своєрідною творчістю психофізіологічних станів” людини.
Вона поєднує в собі театралізовані ігри: режисерські, ігри-драматизації , імпровізації та інсценізації літературних творів у процесі літературних свят, концертів, дитячих вистав тощо. Завдяки цій діяльності розвивається фантазія дошкільнят, в їхньому уявленні виникають яскраві образи літературних героїв. Театр – один з найяскравіших емоційних засобів, що формують смак дитини. Театр діє на уяву дитини різними засобами: словом, дією, зображувальним мистецтвом, музикою.
Театралізована діяльність приносить величезну користь для естетичного та духовного виховання, для становлення характеру дитини, для прищеплення їй найкращих рис, для утвердження себе в суспільстві.
По-перше, це свято – яскраві вогні рампи, оплески, вітання, посмішки, побажання, квіти.
По-друге, розвиток пізнавальних інтересів, удосконалення їх психічних процесів, розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.
По-третє, це усвідомлення власного "Я” та можливість самовираження особистості.
Тут формуються особистісні моральні якості, долаються недоліки; сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, невгамовних та неорганізованих навчає витримки.
По-четверте, це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі вплив музики, танцю, пластики, мовлення, зображувального мистецтва. Позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію.
Важливе значення для організації театралізованої діяльності дітей та керівництва нею має визначення змісту, функціонального призначення, специфіки мовленнєвих завдань у кожному з її видів. У таблиці ,яка знаходиться у ваших папках, відображено основні види театралізованої діяльності. Серед критеріїв їх визначення названо такі, як позиція дитини в театралізованій діяльності (ТД), функціональне призначення, пріоритетні мовленнєві завдання, вибір матеріалу, що змінюються в кожному з видів діяльності.
Однією з важливих складових театралізованої діяльності є театралізована гра. В багатьох дослідженнях театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету:
-Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль.
-Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є визначені предмети (іграшки, ляльки лялькового театру настільного, пальчикового тощо).
Гра-драматизація – це синтетичний вид діяльності дошкільників. Виникнення її можливе при наявності у дітей міцних знань літературного тексту, навичок виразного читання, вміння адекватно рухатись, використовувати свою міміку та жести, вміння створювати ігрове середовище, добираючи необхідні атрибути.
Ігри-драматизації – це відтворення сюжету літературного твору власними діями виконавців ролей, використання ними засобів виразності – інтонації, міміки, пантоміми. Драматизація відбувається на основі особистих дій виконавців ролей.
Своєрідність кожного ігрового образу створюється при драматизації казок, авторських творів, полягає у єдності типової і індивідуальної характеристик. Уміння виділяти характерні якості персонажів формується у процесі нагромадження знань про тварин, професії людей, стан природи. Маючи відповідні уявлення, дошкільники легко відтворюють спосіб пересування різних живих істот, їх характерні пози.
Іграм-драматизаціям притаманні основні риси творчості ігор: наявність задуму, спільних рольових і реальних подій і відношень та інших елементів ситуацій. Також самостійність і самоорганізація дітей.
Дітей приваблює можливість зображувати в іграх людей – сміливих, мужніх і відважних, сильних і добрих. Окремі персонажі літературних творів починають з’являтись вже в самостійних іграх дітей молодших груп.
Ігри-драматизації поділяються за способами зображення:
-драматизації з пальчиками;
-драматизація як гра самої дитини;
-імпровізація – за даною чи обраною темою дитина створює образ за допомогою висловів, міміки, пантоміми.
Ігри-інсценізації – це всі види театрів. Тут дитина не є дійовою особою, вона створює сцени, веде ролі іграшкового персонажу, діє за нього.
Існують такі різновиди:
Настільні театралізовані ігри.
До нього відносять:
Театр іграшок. В цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки – фабричні і саморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Тут не потрібно обмежувати політ фантазії, головне, щоб іграшки і поробки стійко стояли на столі і не створювали перешкод при переміщенні.
Театр картинок. Всі картинки – персонажі і декорації потрібно зробити двосторонніми, так як необхідні повороти, а щоб фігурки не падали, потрібні опори, які можуть бути досить різноманітними, але обов’язково достатньо стійкими. Це забезпечується правильним співвідношенням ваги чи площини опори з висотою картинки. Чим вище картинка, тим більше чи вагоміше потрібна площина опори.
Дії іграшок і картинок в настільному театрі обмежені. Використовуються і декорації (2-3 дерева – це ліс, зелена тканина – галявина).
Стендові театралізовані ігри.
До них відносять:
Стенд книжка – використовується для ігор типу подорожей, щоб відобразити динаміку, послідовність подій за допомогою ілюстрацій, що змінюють одна одну.
Закріплюють на нижній частині дощечки. На верхній розміщується транспорт, на якому здійснюється подорож. По ходу транспорту ведучий перегортає листки стенд-книжки, демонструючи різні сюжети, зустрічі, які трапляються на шляху.
Фланелеграф – картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якою затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно підбирати разом з дітьми, це викликає у них величезне задоволення. Можна використовувати і природний матеріал. Різноманітні по формі екрани дозволяють створювати "живі” картинки, які зручно демонструвати всій групі дітей. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, "переліт птахів”.
Тіньовий театр – тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого індика. Але дуже важливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Фігури потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.
Пальчиковий театр – це ігри-розваги, ігри-потіхи, казки, різні інсценівки, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці і діють за персонажа, зображення якого на руці. В ході гри дитина рухає одним або двома пальцями, проговорюючи текст, переміщуючись за ширмою. Можна обходитись і без ширми і зображувати дії, переміщуючись вільно по кімнаті. З допомогою цього виду театру можна показати одночасно декілька персонажів. Наприклад, у казках "Ріпка”, "Вовк і семеро козенят”, "Гуси-лебеді” тощо. Казки і інсценівки в яких багато персонажів можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою.
Ляльковий театр – для вистав характерне вільне поєднання різних типів ляльок, а також різних прийомів і засобів – все це підпорядковано виявленню специфіки мистецтва. Вистава переносить дітей у чарівний світ, де все казкове – реальне і фантастичне. З великою радістю вони зустрічають ляльок, сприймають їх так, ніби це живі істоти, з цікавістю спостерігають за їх діями. Діти люблять, коли герої вистави стрибають, говорять, виконують різні рухи. Це викликає в них жваву реакцію, яскраве емоційне ставлення до дійових осіб і прагнення стати безпосереднім учасником подій. Чим старші діти, тим більше вони цікавляться сюжетами інсценівок, стосунками між дійовими особами, їхніми успіхами та невдачами. Тому ляльковий театр використовується не тільки як розвага для дітей, але й як засіб виховання високих моральних якостей та позитивних рис характеру.
До лялькових театрів відносять такі театри як:
Театр Петрушок – це спектаклі за участю спеціальних ляльок, у яких тулуб пустий (сорочка, рукавичка), що одягається на руку. Рух її голови здійснюється за допомогою рухів пальців, кисті руки. Ляльки звичайно діють на ширмі, за якою ховається ляльковод. Якщо лялька дуже велика для дитячої руки, то в голову можна вставити два пальці замість одного. Треба вкоротити рукава ляльки, щоб дитячі пальці входили в патронки рук.
Театр маріонеток – ляльки, які рухаються за допомогою ниток, що відходять від усіх рухомих частин персонажу (рук, ніг, голови) і сходяться вгорі на хрестовині.
Театр естрадної ляльки – це великі ляльки в зріст людини, пошиті з тканини, набиті ватою або поролоном. Ноги та руки ляльок за допомогою резинок кріпляться до ніг та рук ляльково дів, голівка приводиться в рух рукою дитини. Цей театр ще має назву "Театр "живої руки”.
Існують також театри з покидькових матеріалів.
Театр повітряних кульок – наповнена повітрям кулька оздоблюється заготовленими деталями – очима, носом, вухами, бантиками тощо.
Театр коробок – будь-які коробки однакових чи різних розмірів, оздоблюються деталями і з ними розігрується інсценівка. По такому ж принципу ляльок можна виготовити з пластикових пляшок, циліндрів і поролону.
Можна створювати також:
Театр рукавичок – лицьова сторона рукавички (готової чи зшитої) формується заготовленими деталями, пришитими до основної тканини. Волосся, вуха, бороду вдало імітують нитки, бахрома. Прикраси, бантики, комірці не повинні перевантажувати рукавичку. Зворотній бік оформляється деталями (хустка, хвостик).
Театр-пуф – інсценізація творів з допомогою персоніфікованих пуфиків – м’яких подушок – іграшок (тваринки, комахи тощо).
Магнітний театр – дітей можна порадувати, здивувати, якщо пристосувати зроблені ними іграшки для магнітного театру. Для цього потрібно смужками паперу прикріпити до нижніх частин конусів і циліндрів шматочки металу. Металеві шматочки можна розмістити в отворах котушок. Зробимо підставку для показу такого театру. До фанери або твердого картону приклеїти шматок тканини, для того, щоб діти не бачили як ми будемо пересувати магніт під підставкою. Встановити підставку можна на край двох зсунутих столів. Іграшки будуть "ходити”, "бігати”.
Отже, можна створити ще багато видів театру, головне, фантазія і бажання педагога, завдання якого не тільки зацікавити малят театром та театралізованими іграми, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів. Організація театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій, елементів сценічної виразності.
Під час організації театралізованої діяльності враховуємо наступні принципи:
Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.
Принцип диференціації. Полягає в створенні оптимальних умов для самореалізації кожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.
Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливіша умова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності, гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності – малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди.
Принцип змістовності. Передбачає змістовність занять, різноманітність тематики і методів роботи.
Принцип систематичності. Щоденне включення театралізованих та музично-театралізованих вправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними, як дидактичні та сюжетно-рольові.
Принцип дитячої активності. Робиться акцент на максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор. При наявності такої активності театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, діти менше втомлюються, так як вони займаються не важкою працею, а захоплюючою діяльністю.
Принцип співпраці. Співпраця дітей один з одним та з дорослими.
Принцип професійної компетентності. „Все, що ми робимо, – ми робимо професійно!” – так можна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленість педагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, що вдало поєднують рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.
Організації роботи в театралізованій діяльності в
групі раннього віку
Використовуємо показ різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, театр іграшок, фланелеграф), казок. Залучаємо дітей до висловлювань, звуконаслідувань, показу окремих дій. З допомогою вихователя залучаємо дітей до інсценування добре знайомих казок та оповідань.
Розповідаємо вихованцям знайомі та нові художні твори за допомогою різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, фланелеграф, настільний іграшковий, магнітний, пальчиковий), спонукаємо дітей висловлювати свої думки та показувати окремі дії.
Створюємо умови для виникнення ігор за змістом відомих творів дитячої художньої літератури та фольклору. Вчимо дітей супроводжувати ігрові висловлювання відповідними рухами, які створюють виразний образ. Розширюємо словниковий запас, розвиваємо діалогічне мовлення, інтонаційну виразність мовлення, уяву, образне мислення. Сприяємо виникненню піднесеного емоційного стану
Молодша група
В молодшій групі продовжуємо показувати дітям різні види театрів, діафільми, кінофільми як за змістом знайомих творів, так і нові. Залучаємо вихованців до показу окремих дій у театралізованих виставах, організовуючи ігри в „Театр”
Продовжуємо вчити дітей інсценізувати окремі сценки за змістом знайомих художніх творів, інсценізувати зміст казок, читати знайомі віршовані твори за ролями.
Розвиваємо інтерес до драматичних ігор, інсценівок, театралізацій, бажання виконувати окремі ролі.
Формуємо елементарні навички володіння мовою жестів. Вчемо імітувати рухи людей, тварин (персонажів ігор-драматизацій), передавати мімікою певний стан людини. Привчаємо створювати своєрідність кожного ігрового образу за допомогою діалогів. Вправляємо в умінні інтонаційно передавати настрій персонажа. Вчимо способам водіння ляльок типу образних іграшок, настільного театру і театру-рукавички, театру на фланелеграфі
Середня група
У години розваг показуємо вихованцям вистави різних видів театрів (ляльковий, іграшковий, тіньовий, театр живих тіней та масок), кінофільми. Залучаємо їх до показу вистав, самостійних ігор „У театр” за дитячими уподобаннями, до участі в дитячих драматичних гуртках. Спонукаємо до інсценування змісту знайомих казок, оповідань, виготовлення атрибутів та декорацій до них.Вчимо за власним бажанням розігрувати інсценівки за змістом знайомих літературних творів та усної народної творчості.
Удосконалюємо навички володіння мовою жестів та імітаційних рухів. Вправляємо дітей у наслідуванні поз людей у різних ситуаціях. Вчемо передавати відповідними рухами дії людей, характерні професійні рухи музиканта, швачки, столяра, доярки, пташниці тощо.Закріплюємо вміння інтонаційно передавати емоційний стан персонажів гри-драматизації, голосом відтворювати почуття радості, суму, прикрості, тривоги. Вчимо новим способам водіння ляльок (тіньового театру, театру ляльок з рухливими ніжками, театру п’яти пальців, театру бі-ба-бо). Допомагаємо дітям створювати ігрове середовище, виготовляти ляльки, деталі костюмів, декорацій. Бережно ставитись до дитячої творчості, розвивати вміння імпровізувати, підтримувати винахідливість, бажання щоразу по-новому розігрувати казки або інші твори за певним сюжетом
Старша група
Залучаємо дошкільників до участі в театралізованих виставах (ляльковий театр, театр живих тіней, масок та ін.), інсценівках, до участі в дитячих драматичних гуртках. Вчимо обговорювати проведені вистави і інсценівки.
Стимулюємо дитячу творчість, своєрідність відтворення ігрових образів. Удосконалюємо вміння відтворювати рухи і дії, які притаманні людям різних професій. закріплюємо вміння жестами та мімікою передавати людські емоції. Підтримуємо творче відтворення різноманітних імітаційних рухів та емоційних станів персонажів ігор-драматизацій.
Удосконалюємо інтонаційну виразність діалогічного мовлення. підтримуємо у дітей вигадку, фантазію.
Спонукаємо до самостійного складання та інсценування казок як форми художнього відображення життя. Допомагаємо оволодівати способами водіння ляльок у театрах різних видів.
Удосконалюємо вміння розігрувати постановки, творчо ставитись до самостійного створення та добору необхідної атрибутики для конкретних образів, розміщення декорацій та реквізиту. Збагачуємо мову виконавців образними висловами, розвиваємо пам’ять, художні, естетичні смаки та вподобання
Організація театралізованої діяльності в нашому дошкільному закладі проводиться за двома напрямками:
-до творчості через емоції та почуття;
-до творчості через навчання.
Розвиток творчих здібностей вихованців забезпечується під час проведення занять художньо-естетичного та загально розвиваючого циклу, різних форм організації художньо-естетичної діяльності у повсякденному житті. Ця робота здійснюється на основі вивчення інтересів дітей, їх задатків, здібностей
Діти раннього і молодшого дошкільного віку із задоволенням перевтілюються в тварин, проте розвинути і обіграти сюжет ще не можуть. Їх важливо навчити деяким способам ігрових дій за зразком вихователя. З цією метою проводиться ігри, розігруються вистави за літературним, використовуються потішки. Для створення самостійної гри, дітям даються іграшки, предмети.
Театралізована діяльність організовується так, щоб дітям самим не доводилося відтворювати текст казки, вони виконують певну дію. Текст читає педагог два-три рази, що сприяє підвищенню звукової зосередженості дітей. Ігри з роллю активізують уяву дітей, готують до самостійної діяльності у грі.
Формування інтересу до театралізованим ігор складається в процесі перегляду лялькових вистав, які показує вихователь. Це стимулює бажання включитися в спектакль, доповнюючи фрази діалогів героїв. Малюки звертають увагу на те, що в кінці ляльки кланяються, просять подякувати, поплескати в долоні. Театралізовані ляльки використовуються на заняттях, у повсякденному спілкуванні. Від їх особи вихователь дякує, хвалить, вітається, прощається.
Педагог розширює ігровий досвід дітей за рахунок освоєння ігор-драматизацій, що досягається послідовним вправлянням під час ігрових завдань, у які включається дитина. Виділяються ступені:
- гра-імітація окремих дій людини (в тому числі його емоції), тварин і птахів (виглянуло сонечко – діти зраділи: посміхнулися, заплескали в долоні, застрибали на місці);
- гра-імітація послідовних дій в поєднанні з передачею емоцій героя (веселі мотрійки заплескали в долоні і почали танцювати);
- гра-імітація образів знайомих казкових персонажів (незграбний ведмідь йде до будиночка, хоробрий півник крокує по доріжці);
- гра-імпровізація під музику («Веселий дощик»);
- німа гра-імпровізація з одним персонажем («Заїнька-потанцюй …»);
- гра-імпровізація за текстом коротких казок, оповідань і віршів, які розповідає вихователь (З. Александрова «Ялинка»);
- рольовий діалог героїв казок («Рукавичка», «Зайчикова хатинка»);
- інсценування фрагментів казок про тварин («Теремок»);
- гра-драматизація з кількома персонажами з народних казок («Ріпка») і авторським текстів (В. Сутєєв «Під грибом»).
Всі ці види ігрових театральних завдань включаються в заняття з розвитку мовлення, музичні, фізкультурні, ознайомлення з оточуючим, а також у вільній діяльності. Батьки, які дивилися відеозаписи окремих занять або ранків могли бачити як діти «міряють» на себе перші ролі.
У дітей раннього і молодшого дошкільного віку відзначається первинне освоєння режисерської театралізованої гри - настільного театру іграшок, площинного, площинного на фланелеграфі, пальчикового. Процес освоєння включає міні-постановки за текстами народних та авторських віршів, казок.Ігровий досвід збагачується за умови розвитку спеціальних ігрових умінь.
Перша група умінь пов'язана із засвоєнням позиції "глядач" (вміння бути доброзичливим глядачем, додивитися і дослухати до кінця, поплескати в долоні, сказати спасибі "артистам").
Друга група умінь забезпечує первинне становлення позиції "артист" (вміння використовувати деякі засоби виразності (міміки, жести, поза, рухи, сила і тембр голосу, темп мови) для передачі образу героя, його емоцій і переживань. Правильно "вести" ляльку або фігурку героя в режисерській театралізованої грі.
Третя група - вміння взаємодіяти з іншими учасниками гри, грати дружно, не сваритися, виконувати привабливі ролі по черзі і т.д.
Поступово діти включаються в процес ігрового спілкування з театральними ляльками, потім в спільні з дорослими імпровізації типу "Знайомство", "Надання допомоги", "Розмова тварини зі своїм дитинчам" пр. У дітей розвивається бажання брати участь в ігрових драматичних мініатюрах на вільні теми.
Використання театралізованої діяльності дітей, ігротерапія, казкотерапії з метою допомогти педагогам та дітям знайти шлях до пізнання себе, досягти внутрішньої гармонії, навчити дітей вільно виражати свої почуття, формувати навички саморегуляції емоційного стану в дорослих і дітей.(Психолог)
Через театралізовану діяльність розвивається соціальний інтелект дитини:
- засвоєння норм і правил в різних життєвих ситуаціях;
- вміння дотримуватись правил гри;
- проявляти вміння просити про допомогу;
- формувати адекватну полову ідентифікацію.
Отже, підсумовуючи сказане виділяємо вимоги до театралізованої діяльності для дітей дошкільного віку:
Виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення дошкільників до підготовки, проведення та оцінки театралізованої діяльності, виконання учасниками своїх ролей, налагодження комунікативних зв’язків з партнерами.
Вдосконалювати уміння характеризувати особливості різноманітних персонажів гри, знаходити для них відповідну міміку, інтонацію, пантоміму.
Формувати в дитини виразне та дикційно чисте сценічне мовлення.
Заохочувати бажання підтримати партнера, допомогти йому, доброзичливо з ним спілкуватися, вступати в діалог, ставати на його місце.
Розвивати вміння використовувати в грі предмети-замінники, уявні предмети, входити в образ, знаходитися в ньому до кінця театралізованого дійства.
Стимулювати прагнення дитини само реалізовуватися, самоствердитися, показати себе з кращого боку. Одним із основних напрямків є художньо-естетичний, мета якого – актуалізація дитячої творчості, розвиток природних нахилів дітей.
| 
Немає коментарів:
Дописати коментар