Методичні рекомендації АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ У ДНЗ

Коментарів:

І.  Загальні відомості про заняття

Дата проведення, ДНЗ, група, прізвище, ім’я та по батькові вихователя, заняття, кількість дітей за списком, кількість присутніх, порядковий номер заняття за планом, де проводиться (у групі; актовій, спортивній залі; логопедичному кабінеті тощо).

Обстановка в групі: чистота, освітленість, провітрюваність, готовність дітей до заняття. Організація уваги і готовності дітей до роботи. Тривалість організаційного етапу. Тема і мета заняття.

1. Тип і структура заняття
   Доцільність вибору типу і структури стосовно теми і дидактичної мети заняття. Послідовність окремих етапів заняття. Усвідомлення дітьми виконаних завдань. Ліквідація виявлених недоліків. Оцінювання знань, умінь і навичок дітей. Розподіл часу на занятті. Підбиття підсумків і завершення заняття. Своєчасність застосування ігрових моментів, фізпауз.

III.  Зміст заняття

Тема заняття та його відповідність змісту навчальної програми. Актуалізація і корекція опорних понять. Зв’язок із попереднім матеріалом, життям і досвідом дітей. Ефективність використання наочності і ТЗН; проблемність навчання; організація активного мислення. Ефективність методів і прийомів закріплення знань, організація колективних та індивідуальних форм роботи, у тому числі з дітьми із високим і низьким рівнем навчальної мотивації. Актуалізація почуттів і опорних знань.

Ефективність сприйняття й усвідомленості, рівень засвоєння нового матеріалу дітьми.

1. Принципи, методи і прийоми навчання на занятті

Які принципи, методи і прийоми застосовував вихователь на занятті? (Можна принципи в таблиці: загально-дидактичні, загально-методичні, частково-методичні, спеціальні)

Чи відповідали вони змісту навчального матеріалу, меті і завданням заняття та віковим особливостям дітей?

Як дотримувався вихователь головних вимог до заняття (виховних, дидактичних, психологічних, санітарно-гігієнічних)? Як здійснювались на занятті дидактичні принципи?

Взаємозв’язок репродуктивної і творчої активності й пізнавальної самостійності дітей на занятті. Як розвивалися на занятті спостережливість і логічне мислення дітей? Чи використовувалися прийоми порівняння, протиставлення, узагальнення й систематизації? Як формувалися в дітей уміння вчитися, використовувати наукову інформацію? Прийоми забезпечення зворотного зв’язку для керування процесом засвоєння. Формування в дітей пізнавального інтересу, оцінно -контрольних суджень, навичок самоконтролю.

Оцінювання знань дітей. Чи було здійснено індивідуалізацію та диференціацію навчальних завдань?

1. Поведінка дітей на занятті

Якою мірою діти залучені до активної розумово-пізнавальної праці? Спрямованість і сконцентрованість їхньої уваги. Дисципліна дітей на різних етапах заняття й методи та прийоми реагування вихователя на випадки порушення її. Ставлення дітей до вихователя. Прояви організаційної й пізнавальної самостійності дітей.

1. Поведінка вихователя на занятті

Уміння володіти увагою дітей, організовувати їхню роботу, підвищувати активність, інтерес, увагу, тримати дисципліну, враховувати індивідуальні особливості кожного вихованця.

Стиль і тон у роботі (жвавий, рішучий, повільний, байдужий). Педагогічний такт. Спостережливість, вдумливість, витримка, винахідливість, емоційність.
Зовнішній вигляд. Культура мовлення, поза, міміка, жестикуляція, охайність. Чи користується авторитетом у дітей?

VII. Висновки і пропозиції
Досягнення мети. Виконання плану заняття. Обсяг і якість знань дітей. Виховне, освітнє і розвивальне значення заняття. Що цінного із цього заняття можна взяти для себе або рекомендувати для впровадження в практику інших колег? Поради вихователеві, як закріпити й удосконалити позитивні моменти заняття чи подолати недоліки.

ОРІЄНТОВНА СХЕМА САМОАНАЛІЗУ заняття

 І. Чи відповідає моє заняття програмі?

2. Чи правильно мною були визначені і розв’язані на занятті на­вчальні, виховні і

розвиваючі завдання?

3. Чи оптимально було визначено зміст заняття, чи відповідає він завданням?
4. Що було основним, найсуттєвішим на занятті?

Чи зуміла я акцен­тувати увагу дітей на його вивченні?

5. Чи вдало визначена структура заняття? Чи була організована на занятті робота із

формування основних умінь, навичок, інтересів дітей?

6. Які принципи, методи і засоби навчання були використані на занятті?

Чи були вдалими вибір і поєднання?

7. Які форми навчання (фронтальні, групові, індивідуальні) домінували на занятті?

Чи були вдалими їх вибір і поєднання?

8. Чи об’єктивно і коректно оцінені мною знання дітей?
9. Чи правильно здійснювався на занятті інструктаж, визначалися об­сяг і складність

завдань?

Чи було воно диференційованим?

1. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях дітей?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИХОВАТЕЛЮ ЩОДО

САМОАНАЛІЗУ ЗАНЯТТЯ

В основних нормативних документах дошкільної галузі освіти зазначається, що людина повинна виховуватись у нас непросто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин су­спільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтере­сами, високою культурою праці і поведінки.

У ДНЗ заняття – організаційна форма навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання ­ всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання.

Заняття можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв’язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення дітей концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвивають­ся навчальні процеси, формуються потреби дітей у знаннях.

Усі ці вимоги до сучасного заняття мотивовані науковою сучас­ною педагогікою. Але всі вони не можуть бути здійснені без творчого ставлення вихователя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність педагога багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.

Аналізувати заняття потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.

З точки зору оптимізації навчально-виховного процесу можна

здійснювати самоаналіз за такою схемою:

1. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом заняття?
2. Чи відповідали принципи, методи і прийоми навчання видам змісту і на­вчальному матеріалу?
3. Рівні знань дітей перед заняттям (чи реалізовано наступність, не перевантаженість дітей).
4. Якого рівня знань досягнуто в результаті заняття (чи відповідає програмовому змісту)?
5. Ступінь усвідомлення знань дітьми.
6. Доцільність використання наочності і технічних засобів навчання.
7. Чи був на занятті необхідний емоційний клімат.
8. Чи була на занятті внутрішня логічна єдність.
9. Як реалізована виховна мета заняття.

Рівні засвоєння знань:

1. Рівень усвідомленого сприймання і запам’ ятовування. Він про­являється у відтворенні засвоєного.
2. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації. 3. Рівень застосування знань і вмінь у новій ситуації. Тобто їх творче застосування.

Необхідно прагнути того, щоб діти досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні.

Вихователям слід пам’ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ

 1. Загальна психологічна спрямованість заняття:

– мотивація діяльності педагога й дітей на занятті (за обов’язком, за інтересом, за

традицією спільної діяльності);

– інтерес вихователя й дітей (до змісту, методів і форм).

2. Реалізація ідей розвиваючого навчання:

– як здійснювалась робота щодо формування активності, само­стійності й творчості;

– які засоби використовував педагог для постійного переходу від навчання до

самонавчання.

3. 3. Організація пізнавальної діяльності на занятті:

– чи були установки на сприймання, запам’ятовування і розду­ми (що сприйняти, що

завчити, що обговорити);

– як вихователь домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усві­домленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, об­разність тощо);

– як організував увагу (як спрямовував, як переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості);

– як розвивав пам’ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам’ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам’ятовування, скільки і як повторю­вав, як перевіряв);

– як розвивав мислення дітей, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генера­лізацію;

– як працював із поняттями, аргументами;

– як розвивав творчу уяву.

4. Формування вмінь і навичок дітей:

– як формував загально навчальні вміння й навички;

– як вироблялися спеціальні вміння й навички;

– які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;

– яку роль відіграють вказівки, інструкції, алгоритми, зразки під час формування

вмінь і навичок;

– чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок

5. Розвиток емоційно-вольової сфери дітей:

– які емоції дітей переважають на занятті;

– які засоби корекції емоцій використав вихователь на занятті;

– чи враховує педагог на занятті індивідуальні особливості й стан дитини;

– що робить для активізації вольової сфери у дітей;

– чи помічає дітей з агресивним і депресивним станом.

5. Психологічна саморегуляція вихователя на занятті:

– яке творче самопочуття вихователя на занятті;

– який контакт з дітьми;

– як реагує вихователь на аналіз заняття.

СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ

1. Які форми співпраці педагог використовує на занятті.
2. Які стосунки між педагогом і дітьми на занятті (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, штучні, стримані, непевні, аг­ресивні, депресивні тощо);
3. Як виконують діти доручення або вказівки вихователя (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввічливо-коректно);
4. Як спілкуються діти між собою на занятті. Чи допомагають один одному.

Чи захищають один одного.

5. Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що ви­вчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти.
6. Що особливо сподобалось дітям на занятті.
7. Чи дістали діти задоволення від заняття. А від чого вони із задо­воленням відмовилися б.
8. Який педагогічний такт вихователя. Чи завжди педагог на занятті ввічливий, тактовний, доброзичливий. Якщо не завжди, то чому.
9. Як інакше хотіли б діти побудувати стосунки з вихователем.
10. Які скарги має вихователь на дітей. Що хотів би змінити у сто­сунках із дітьми.

АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ З ПОЗИЦІЙ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Розвивальна мета. Методи і прийоми. Проблемні, дослідницькі, творчі, діалогічні, колективні, ігрові. Формування знань, умінь, навичок. Поняття, змістове узагальнення, робота зони найближчого роз­витку, від абстрактного до конкретного, укрупнення дидактичних одиниць, підвищений темп, орієнтовна основа дій. Формування способів розумових дій. Доцільна навчальна діяльність, узагальнення, класифікація, су­дження, висновки, аналіз, синтез, формування самоорганізаційних ме­ханізмів особистості, творчість, пізнавальна мотивація, вольова моти­вація, самонавчання, самоствердження (Я-концепція), саморегуляція. Принцип обліку індивідуальних особливостей. Індивідуальний підхід. Рівнева диференціація. Інші якості особистості.

АНАЛІЗ ВИХОВНИХ АСПЕКТІВ ЗАНЯТТЯ

Світоглядний напрямок

Особистість вихователя (приклад), оптимізм, стосунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля.

Навчальна праця на занятті.

Робоче місце, планування, активність, самостійність, повага до істини, старанність.

Виховання дисципліни.

Виховання дітей, дотримання порядку, відповідальність, уміння слухати, вимоги на занятті, тактовність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на: довірі, успіхові, інтересах.

Особистісний підхід на занятті.

Педагогічна любов, розуміння дітей, допомога дітей, оцінюван­ня дітей.