Софія Майданська
За тиждень - Великдень
Хтось легенько вдарив мене по плечу - озираюся:
- Шутка б'є, не я б'ю - за тиждень Великдень!
Верба б'є, не я б'ю - за тиждень Великдень!
Переді мною маленький хлопчик тримає в руках тонку вербицю з пухнастими котиками, притрушеними пилком.- Хто ти?
-
Верба б'є, не я б'ю -
Переді мною маленький хлопчик тримає в руках тонку вербицю з пухнастими котиками, притрушеними пилком.-
- Я весняний Вістунець, прийшов сповістити, щоб увесь хрещений люд готувався до найкращого свята весни, до Великодня.- А чого мене б'єш?- Хіба це я? Це свячена вербиця. Сьогодні її день. Сьогодні Вербна неділя. Навесні, як тільки пригріє сонечко, верба першою прокидається. Її пухнасті котики будять усіх до роботи: «Вставай,вставай! Надійшов Білий тиждень! - гукають вони. - Час веснувати! Час орати і сіяти!»
То ж і ти не зволікай, бо:
То ж і ти не зволікай, бо:
Верба б'є, не я б'ю -
за тиждень Великдень!
за тиждень Великдень!
І хлопчик Вістунець знову легенько вдарив мене свяченою вербичкою.
* Шутка -
* Білий, або чистий, тиждень -
***
Свячену лозу дуже шанують і закладають у хаті за ікони.
Батьки «били» своїх дітей вербовими гілочками, щоб вони були слухняними, чемними й здоровими.
Як уперше навесні виганяють худобу на пасовисько, то обов'язково б'ють її свяченою вербою, «щоб нечисть не чіплялася до тварин».
Як уперше навесні виганяють худобу на пасовисько, то обов'язково б'ють її свяченою вербою, «щоб нечисть не чіплялася до тварин».
Немає коментарів:
Дописати коментар