Вплив ЗМІ на розвиток дошкільника

Інформаційна епоха диктує свої закони і висуває свої вимоги. ЗМІ супроводжують життя не тільки дорослих, а й дітей. Телевізор, комп’ютер, відео давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування. У багатьох сім’ях, щойно дитина навчиться сидіти, її саджають перед екраном, що заміняє живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині колискові, татові потішки.

Сидіння перед екраном цілком усіх улаштовує, а особливо батьків: малюк не плаче, нічого не просить, не бешкетує, безпечно поводиться і в той же час отримує враження, дізнається щось нове. Купляючи малюкові відеокасети, диски, комп’ютерні ігри, батьки, безумовно, піклуються про його розвиток і намагаються зацікавити його справою. Але якщо дорослі не братимуть активної участі в спільному перегляді телепередач і комп’ютерних іграх, це може призвести до сумних наслідків, і не тільки для здоров’я дитини (про порушення зору, постави, дефіцит рухів сказано багато), але й для її психічного розвитку. Лікарі-гігієністи свідчать, що більшість дошкільнят переглядають телевізор без правильного вибору, від 40 хв до 2 годин на день, тобто до 14 годин на тиждень. Таким чином, перегляд телепередач щодня формує в дітей звичку проводити щовечора біля екрана, якою б не була передача. Одним із найнегативніших наслідків такого «телевізійного та комп’ютерного» життя є відставання в розвитку дитини. Останніми роками батьки, педагоги дедалі частіше згадують про цю проблему: діти пізніше починають говорити, мало і погано розмовляють, їх мовлення бідне і примітивне. Здається, що дитина сидить біля екрана, постійно чує мовлення і зайнята достатньо цікавою справою.

Але мовлення — це не повторення чужих слів та їх запам’ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає, а й відповідає на спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями. Отже, відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви й аналізу. Більшість батьків помічають, що діти не хочуть, щоб їм читали книжки, вони виявляють бажання переглядати казки на відео. У результаті не відбувається обговорення казки, у дитини не розвивається бажання самостійно навчитись читати. Згодом це дуже негативно дасться взнаки під час вступу дитини до школи.

Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки виникає в дитини після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Дорослий може не помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть хвилювати її у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів. Потрібно також звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки. Постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хв на екрані транслюється насилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму. Деякі психологи вважають, що на цьому етапі починає формуватись сценарій агресивної поведінки. Потрапляючи в соціум, дитина пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані, і починає діяти так само. Спостереження X. Хекхаузена довели, що діти, які в сім’ї часто зазнають насилля, улюбленими передачами обирають ті, у яких присутнє насилля, а улюбленими героями вважають найагресивніших. Наприкінці зупинимось на впливі реклами на психіку дитини.

Маленька дитина сприймає все буквально, і ге рої рекламних роликів для неї — цілком реальні лю ди. Спосіб життя, смаки і пристрасті цих людей стають для малюка еталоном. Тобто завтра ваш малюк зажа дає обов'язково купити йому чіпси, снікерс, автомобіль і безшумну пральну машину. Крім того, в дуже багатьох рекламних роликах є прихований сексуальний підтекст: купи ось такі панчохи, і всі чоловіки будуть твоїми, пий пиво, і ти будеш неперевершений, успіх у жінок тобі за безпечений. Але ж усім зрозуміло, що маленька дитина ще не готова до сприйняття такої інформації, вона їй бу де тільки шкодити.

Спробуйте самі подивитися кілька рекламних роли ків підряд і зрозуміти, який же образ дорослого світу мо же сформуватися у дитини після їх перегляду. Крім того, дитина ще не розуміє, що для того, щоб придбати якусь річ, потрібно мати гроші. їй просто хочеться, тому що рекламний ролик дуже переконливий.

А крім того, реклама, як правило, перериває філь ми або передачі спонтан но, не вдаючись в подро биці, чи можна перервати той або інший епізод. От і вихо дить, що дитина позбавлена можливості емоційно відреагувати на той чи інший кадр фільму або телепередачі.  У дитини дошкільного віку психіка особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мерехтіння тощо. Однак постійний перегляд реклами формує в дитини психологічну залежність, що виникає в результаті штучного стимулювання та збудливості нервової системи. Ефект мерехтіння відеокадрів може призвести до дисгармонії мозкових ритмів, їх збою. Згадане вище не означає потребу виключити з життя дітей ЗМІ. Це неможливо та й несуттєво. Адже існує багато телепередач та комп’ютерних ігор, що є енциклопедією моральності та знань про навколишній світ. Але підключати дітей до такої інформаційної техніки можна тільки тоді, коли вони готові використовувати її за призначенням, коли вона стане для них засобом отримання потрібної інформації, а не повновладним господарем їхніх душ.

š    Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам’ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим. Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп’ютером. Максимальна кількість часу біля екрана не повинна перевищувати від 15–20 хвилин до 1 години на день (біля комп’ютера — не більше ніж 12 хв) для старших дошкільнят.

š    Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а також художні фільми, орієнтовані на дорослу аудиторію. Стежте за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео- і телепродукцію.

š    Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп’ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, відчуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.

š    Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.

š    Для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.

Таким чином, пам’ятаючи про значну роль ЗМІ в житті кожної людини, слід пам’ятати про відповідальність, покладену на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.